Процедура регресної вимоги
Право на регресійну вимогу
1. Обгрунтованість оплати, проведеної залізницею, яка пред'являє одну з регресних вимог, передбачених у статтях 60 і 61, не може заперечуватися залізницею, до якої була пред'явлена регресна вимога, якщо відшкодування було встановлено судом і ця остання залізниця була належним чином викликана до суду і їй була надана можливість взяти участь у розгляді справи. Суд, якому поданий основний позов, встановлює термін, необхідний для повідомлення про виклик до суду і для участі у розгляді справи.
Параграф 1. Перевізник, що згідно із цими Єдиними правилами виплатив відшкодування, має право на пред'явлення регресійної вимоги перевізникам, що брали участь в перевезенні, згідно з такими положеннями:
2. Залізниця, яка реалізує своє право регресної вимоги, повинна подавати вимоги в рамках одного й того самого судового провадження до всіх залізниць, з якими вона не досягла згоди, інакше вона втрачає своє право регресної вимоги до тих залізниць, які не викликалися до суду.
a) перевізник, з вини якого був спричинений збиток, є єдиним відповідальним за це;
3. Суд повинен викласти свій присуд в одному й тому ж судовому рішенні щодо всіх регресних вимог, внесених до суду.
b) якщо збиток було спричинено з вини кількох перевізників, то кожний з них несе відповідальність за спричинені ним збитки; якщо неможливо виділити степінь вини, то відшкодування між перевізниками розподіляється згідно з пунктом "c";
4. Залізниці, притягнуті таким чином до відповідальності, не мають права подальшої регресної вимоги.
c) якщо неможливо довести, який з перевізників спричинив збиток, то відшкодування розподіляється між всіма перевізниками, що брали участь у перевезенні, за винятком тих, що доведуть, що збиток не був спричинений ними; розподіл здійснюється пропорційно частині вартості перевезення, яка належить кожному з перевізників.
5. Регресне судове провадження не повинно проводитись спільно з судовим провадженням про відшкодування, якого вимагає правомочна особа за договором перевезення.
Параграф 2. У випадку неможливості оплати одним з цих перевізників доля, що належить йому, але не виплачена ним, розподіляється між всіма перевізниками, що брали участь в перевезенні, пропорційно частині вартості перевезення, що належить кожному з них.