Виконання додаткових розпоряджень
1. Залізниця не може ні відмовитися від виконання розпоряджень, відданих відповідно до статей 30 або 31, ні відкласти їхнє виконання, крім випадків, коли:
a) їхнє виконання є вже неможливим у момент їх надходження на станцію, яка повинна їх виконати;
b) їхнє виконання порушило б нормальну експлуатаційну роботу;
c) зміна станції призначення суперечить законам і нормам держави, зокрема приписам митниць або інших адміністративних органів;
d) при зміні станції призначення вартість вантажу за оцінкою залізниці не покриває всіх витрат, що обтяжили б вантаж при його доставці до нової станції призначення, якщо тільки ці витрати не оплачені або їхня оплата не гарантована негайно.
Особа, що віддала розпорядження, повинна бути якнайшвидше поінформована про перешкоди для виконання цих розпоряджень.
Якщо залізниця не могла передбачити цих перешкод, то особа, яка віддала розпорядження, відповідає за всі наслідки, що виникають з початком їх виконання залізницею.
2. Витрати, пов'язані з виконанням розпорядження, за винятком тих, що виникли з вини залізниці, повинні бути оплачені відповідно до статті 15.
3. Із дотриманням положень параграфа 1 залізниця відповідає у разі її вини за наслідки невиконання або неналежного виконання розпорядження. Проте можливе відшкодування не повинно перевищувати суми, передбаченої у разі втрати вантажу.