Власні кошти
1. Обсяг власних коштів установ-емітентів електронних грошей, як встановлено в статтях 57-61, 63, 64 та 66 Директиви 2006/48/ЕС ( 994_862 ), не повинен бути меншим за суму, що вимагається положеннями частин 2-5 цієї статті або статті 4 цієї Директиви, залежно від того, яка з них є більшою.
2. У тому, що стосується видів діяльності, згаданих в пункті (a) частини 1 статті 6, які не пов'язані з емісією електронних грошей, потреби у власних коштах установи-емітента електронних грошей повинні розраховуватись відповідно до одного з трьох методів (A, B або C), встановлених положеннями частин 1 та 2 статті 8 Директиви 2007/64/ЕС. Прийнятний метод має визначатись компетентними органами відповідно до чинного національного законодавства.
У тому, що стосується діяльності з емісії електронних грошей, потреби у власних коштах установи-емітента електронних грошей повинні розраховуватись відповідно до Методу D, встановленого положеннями частини 3.
Установи-емітенти електронних грошей повинні постійно мати власні кошти, які принаймні дорівнюють сумі потреб, зазначених у першому та другому пунктах.
3. Метод D: Власні кошти установи-емітента електронних грошей, необхідні для здійснення діяльності з випуску електронних грошей, повинні становити щонайменше 2% від середньої суми емітованих електронних грошей.
4. Якщо установа-емітент електронних грошей здійснює будь-яку діяльність, зазначену в пункті (a) частини 1 статті 6, яка не пов'язана з емісією електронних грошей, або будь-яку діяльність, зазначену в пунктах (b)-(e) частини 1 статті 6, і сума емітованих електронних грошей заздалегідь не відома, компетентні органи повинні дозволити установі-емітенту електронних грошей обчислювати потреби у власних коштах на базі репрезентативної частини, яка передбачається для використання в цілях емісії електронних грошей, за умови, що таку репрезентативну частину можна реально оцінити, виходячи з даних за попередні періоди, та переконливо для компетентних органів. Якщо установа-емітент електронних грошей не закінчила достатній період своєї діяльності, її потреби у власних коштах повинні розраховуватись на основі запланованої суми фінансових зобов'язань, пов'язаних з емітованими електронними грошима, підтвердженої її бізнес-планом, з урахуванням будь-якого коригування такого плану на вимогу компетентних органів влади.
5. На основі оцінки процесів управління ризиками, наявних баз даних щодо втрат, обумовлених ризиками, та механізмів внутрішнього контролю установи-емітента електронних грошей компетентні органи мають право вимагати, щоб установа-емітент електронних грошей мала власні кошти в сумі, яка не більше ніж на 20% перевищує суму, яка може бути отримана в результаті застосування відповідного методу відповідно до положень частини 2, або дозволити установі-емітенту електронних грошей мати власні кошти в сумі, яка не менше ніж на 20% менша суми, яка може бути отримана в результаті застосування відповідного методу відповідно до положень частини 2.
6. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів до попередження багатоцільового використання елементів, які належать до власних коштів:
(a) якщо установа-емітент електронних грошей належить до тієї самої групи, що й інша установа-емітент електронних грошей, кредитна установа, платіжна установа, інвестиційна компанія, компанія з управління активами або компанія, що займається страхуванням або перестрахуванням;
(b) якщо установа-емітент електронних грошей здійснює діяльність, відмінну від емісії електронних грошей.
7. Якщо дотримані умови, встановлені статтею 69 Директиви 2006/48/ЕС ( 994_862 ), держави-члени або їхні компетентні органи мають право не застосовувати положення частин 2 та 3 цієї статті до установ-емітентів електронних грошей, по відношенню до яких здійснюється консолідований нагляд материнських кредитних установ відповідно до Директиви 2006/48/ЕС.