Власні кошти
1. Обсяг власних коштів установ електронних грошей, як визначено в статтях 57-61, 63, 64 та 66 Директиви 2006/48/ЄС, не повинен бути менший ніж сума, яку передбачено у параграфах 2-5 цієї статті або у статті 4 цієї Директиви, залежно від того, яка сума є більшою.
2. Щодо зазначеної у статті 6(1)(a) діяльності, яка не пов’язана з випуском електронних грошей, вимоги до розміру власних коштів установи електронних грошей розраховують відповідно до одного з трьох методів (A, B або C), установлених у статті 8(1) і (2) Директиви 2007/64/ЄС. Компетентні органи встановлюють доцільний метод відповідно до національного законодавства.
Щодо діяльності з випуску електронних грошей вимоги до розміру власних коштів установи електронних грошей розраховують відповідно до методу D, викладеного у параграфі 3.
Установи електронних грошей повинні завжди володіти власними коштами, які дорівнюють щонайменше сумі вимог, зазначених у першому та другому підпараграфах.
3. Метод D: Обсяг власних коштів установи електронних грошей, необхідних для діяльності з випуску електронних грошей, повинен становити щонайменше 2% від середньої суми електронних грошей в обігу.
4. Якщо установа електронних грошей провадить будь-яку зазначену в статті 6(1)(a) діяльність, яка не пов’язана з випуском електронних грошей, або будь-яку зазначену в статті 6(1)(b)-(e) діяльність, і сума електронних грошей в обігу заздалегідь не відома, компетентні органи дозволяють установі електронних грошей розрахувати свою потребу у власних коштах на основі репрезентативної частки, яку передбачають використати для випуску електронних грошей, за умови що таку репрезентативну частку можна розумно оцінити на основі даних за попередні періоди та у прийнятний для компетентних органів спосіб. Якщо установа електронних грошей не провадить діяльність достатньо часу, її потребу у власних коштах розраховують на основі прогнозованої суми електронних грошей в обігу, яку підтверджено її бізнес-планом, за умови внесення будь-якого коригування до такого плану на вимогу компетентних органів.
5. На основі аналізу процесів управління ризиками, баз даних щодо втрат від ризиків та механізмів внутрішнього контролю установи електронних грошей компетентні органи можуть вимагати, щоб установа електронних грошей володіла власними коштами обсягом, що щонайбільше на 20% перевищує обсяг, який отримали б унаслідок застосування відповідного методу згідно з параграфом 2, або дозволити установі електронних грошей володіти власними коштами обсягом, що щонайбільше на 20% менший ніж обсяг, який отримали б унаслідок застосування відповідного методу згідно з параграфом 2.
6. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для запобігання багаторазовому використанню елементів, які відповідають критеріям власних коштів:
(a) якщо установа електронних грошей належить до тієї самої групи, що й інша установа електронних грошей, кредитна установа, платіжна установа, інвестиційна компанія, компанія з управління активами або страхова чи перестрахова компанія;
(b) якщо установа електронних грошей провадить діяльність, відмінну від випуску електронних грошей.
7. Якщо виконано умови, встановлені у статті 69 Директиви 2006/48/ЄС, держави-члени або їхні компетентні органи можуть не застосовувати параграфи 2 та 3 цієї статті до установ електронних грошей, які є об’єктом консолідованого нагляду материнських кредитних установ відповідно до Директиви 2006/48/ЄС.