Законодавство, що застосовується
Застосовне право
1. Кредитна установа повинна бути ліквідована згідно із законами, директивами та процедурами, які застосовуються в Державі походження цієї установи, якщо цією Директивою не передбачено інше.
1. Ліквідація кредитної установи здійснюється згідно із законами, підзаконними нормативно-правовими актами та процедурами, застосовними у державі-члені отримання нею дозволу, якщо інше не передбачено цією Директивою.
2. Законодавство Держави походження повинно визначати, зокрема таке:
2. Право держави-члена отримання дозволу повинно визначати, зокрема:
(a) майно, яке підлягає управлінню, та режим майна, яке кредитна установа придбала після початку процедур ліквідації;
(a) майно, що підлягає зовнішньому керуванню, та поводження з майном, придбаним кредитною установою після відкриття ліквідаційної процедури;
(b) відповідні права повноваження кредитної установи та ліквідатора;
(c) умови, за яких можливі компенсації;може бути застосований взаємозалік;
(d) вплив процедур ліквідації на поточні контракти, в яких кредитна установа виступає стороною;
(d) наслідки ліквідаційної процедури для чинних контрактів, стороною яких є кредитна установа;
(e) вплив процедур ліквідації на судові справи, порушені окремими кредиторами, за винятком незакінчених судових справ, про які йдеться в статті 32;
(e) наслідки ліквідаційної процедури для проваджень, ініційованих окремими кредиторами, за винятком судових спорів, що перебувають на розгляді, як визначено у статті 32;
(f) позови (претензії) проти кредитної установи та вивчення позовів (претензій), що подаються після початку процедур ліквідації;
(f) вимоги, що повинні бути заявлені проти кредитної установи, та розгляд вимог, що виникають після відкриття ліквідаційної процедури;
(g) правила, які регламентують регулюють подання, перевірку та визнання позовів (претензій);допущення заяв про вимоги;
(h) правила, які регламентують розподіл надходжень від реалізації активів, черговість позовів (претензій) та права кредиторів, які отримали часткову компенсацію після початку процедур щодо неплатоспроможності в силу права чи шляхом зарахування;
(h) правила, які регулюють розподіл надходжень від реалізації активів, визначення пріоритетності вимог та прав кредиторів, які отримали часткове задоволення вимог після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі речового права або шляхом взаємозаліку;
(i) умови припинення процедур щодо неплатоспроможності, зокрема шляхом укладення компромісної угоди, і результати такого припинення;
(i) умови закриття провадження у справі про неплатоспроможність та його наслідки, зокрема шляхом укладання компромісної угоди;
(j) права кредиторів після закінчення процедур ліквідації;закриття ліквідаційної процедури;
(k) хто має нести витрати, пов'язані з проведенням процедур ліквідації;
(k) хто несе витрати, що виникають в процесі ліквідаційної процедури;
(l) правила, пов'язані з недійсністю, спірністю або відсутністю юридичної сили законодавчих актів, які спричиняють шкоду всім кредиторам.
(l) правила, пов’язані із недійсністю, оскаржуваністю або неможливістю примусового виконання правових актів, що мають негативний вплив на всіх кредиторів.