Законодавство, що застосовується
1. Кредитна установа повинна бути ліквідована згідно із законами, директивами та процедурами, які застосовуються в Державі походження цієї установи, якщо цією Директивою не передбачено інше.
2. Законодавство Держави походження повинно визначати, зокрема таке:
(a) майно, яке підлягає управлінню, та режим майна, яке кредитна установа придбала після початку процедур ліквідації;
(b) відповідні права кредитної установи та ліквідатора;
(c) умови, за яких можливі компенсації;
(d) вплив процедур ліквідації на поточні контракти, в яких кредитна установа виступає стороною;
(e) вплив процедур ліквідації на судові справи, порушені окремими кредиторами, за винятком незакінчених судових справ, про які йдеться в статті 32;
(f) позови (претензії) проти кредитної установи та вивчення позовів (претензій), що подаються після початку процедур ліквідації;
(g) правила, які регламентують подання, перевірку та визнання позовів (претензій);
(h) правила, які регламентують розподіл надходжень від реалізації активів, черговість позовів (претензій) та права кредиторів, які отримали часткову компенсацію після початку процедур щодо неплатоспроможності в силу права чи шляхом зарахування;
(i) умови припинення процедур щодо неплатоспроможності, зокрема шляхом укладення компромісної угоди, і результати такого припинення;
(j) права кредиторів після закінчення процедур ліквідації;
(k) хто має нести витрати, пов'язані з проведенням процедур ліквідації;
(l) правила, пов'язані з недійсністю, спірністю або відсутністю юридичної сили законодавчих актів, які спричиняють шкоду всім кредиторам.