Програми заходів
1. Кожна держава-член забезпечує встановлення для кожного регіону басейну ріки або для частини регіону міжнародного басейну ріки в межах її території програми заходів, з урахуванням результатів аналізів, необхідних за статтею 5, щоб досягти цілей, встановлених за статтею 4. Такі програми заходів можуть робити посилання на заходи, що випливають із законодавства, прийнятого на національному рівні і такого, що стосується всієї території держави-члена. Де це є доречним, держава-член може затвердити заходи, застосовні до всіх районів басейну ріки і/або ділянок міжнародних районів басейну ріки, що припадають на її територію.
2. Кожна програма заходів включає "основні" заходи, визначені у пункті 3 і, де необхідно, "додаткові" заходи.
3. "Основні заходи" визначаються мінімальними вимогами, які слід задовольнити, і включають:
(а) заходи, необхідні для виконання законодавства Співтовариства щодо охорони води, включаючи заходи, необхідні за законодавством, зазначеним у статті 10 і у частині А Додатку VI;
(b) заходи, що вважаються доречними для цілей статті 9;
(с) заходи сприяння ефективному і сталому водокористуванню з метою усунути перешкоди для досягнення цілей, визначених у статті 4;
(d) заходи, спрямовані на виконання вимог статті 7, включаючи заходи для збереження якості води з метою зменшити рівень очисної обробки, необхідної для вироблення питної води;
(е) заходи контролю відведення прісної поверхневої води і ґрунтової води, а також загачування прісної поверхневої води, включаючи реєстр або реєстри відведень води і вимогу попередньої згоди на відведення і загачування. Ці заходи контролю періодично переглядаються і, якщо потрібно, коригуються. Держави-члени можуть звільняти від цих заходів контролю ті відведення або загачування, які не мають істотного впливу на стан води;
(f) заходи контролю, включаючи вимогу попереднього дозволу на штучне відновлення чи збільшення масивів ґрунтової води. Використовувана вода може братися з будь-якої поверхневої чи ґрунтової води, за умовою, що використання джерела не ставить під загрозу досягнення цілей стосовно довкілля, встановлених для джерела або відновленого чи збільшеного масиву ґрунтової води. Ці заходи періодично переглядаються і, якщо необхідно, коригуються;
(g) для точкових джерел викидів, схильних до спричинення забруднення: вимога попереднього врегулювання, такого, як заборона потрапляння забруднювачів у воду, або попереднього отримання дозволу чи реєстрації, що базується на загальних обов'язкових правилах, які започатковують заходи контролю виділення стосовно відповідних забруднювачів, включаючи заходи контролю згідно статті 10 і 16. Ці заходи контролю періодично переглядаються і, якщо необхідно, коригуються;
(h) для дифузних джерел, схильних до того, щоб викликати забруднювання: заходи усунення або контролю потрапляння забруднювачів. Засоби контролю можуть набувати форми вимоги попереднього регулювання, такого, як заборона внесення забруднювачів у воду, попереднього отримання дозволу чи реєстрації, що базуються на загальних обов'язкових правилах, якщо подібна вимога не зазначена іншим чином у законодавстві Співтовариства. Ці засоби контролю періодично переглядаються і, якщо необхідно, коригуються;
(і) для будь-яких інших значних негативних впливів на стан води, визначених згідно статті 5 і Додатком II, зокрема, заходи з метою забезпечити, щоб гідроморфологічні умови масивів води сприяли досягненню потрібного екологічного стану або доброго екологічного потенціалу для масивів води, що позначені як штучні чи сильно змінені. Заходи контролю з цією метою можуть набрати вигляду вимоги попереднього отримання дозволу або реєстрації, що базуються на загальних обов'язкових правилах, якщо така вимога не висувається так чи інакше законодавством Співтовариства. Такі заходи контролю періодично переглядаються і, якщо необхідно, коригуються;
(j) заборона прямих викидів забруднювачів у ґрунтову воду відповідно до таких положень:
Держави-члени можуть дозволити повернення у той самий водоносний шар води, використаної для геотермальних цілей.
Вони можуть також давати дозвіл, зазначаючи умови для:
- уприскування води, що містить речовини, які є наслідком операцій дослідження і видобутку вуглеводнів або гірських робіт, і уприскування води з технічних міркувань у геологічні формації, з яких було видобуто вуглеводні або інші речовини, чи у геологічні формації, які з природних причин є постійно непридатними для інших цілей. Такі уприскування не містять речовин, інших, ніж ті, що виникають внаслідок вищезгаданих операцій,
- повернення відкачаної ґрунтової води з шахт і кар'єрів або використаної у розробці чи здійсненні цивільного будівництва,
- уприскування природного газу чи зрідженого нафтового газу (LPG) з метою зберігання у геологічні формації, які з природних причин є постійно непридатними для інших цілей,
- уприскування природного газу чи зрідженого нафтового газу (LPG) з метою зберігання у інші геологічні формації, де є дуже велика потреба у безпеці газопостачання і де уприскування робиться, щоб усунути усяку нинішню або майбутню небезпеку погіршення якості будь-якої ґрунтової води, до якої робиться уприскування,
- будівельні (включаючи цивільні) роботи і подібна діяльність на ґрунті чи у ньому, яка призводить до контакту з ґрунтовою водою. Для цих цілей держави-члени можуть визначити, що таку діяльність слід розглядати як дозволену за умови, що вона ведеться відповідно до загальних обов'язкових правил, розроблених державою-членом стосовно такої діяльності,
- викиди малих кількостей речовин для наукових цілей з метою зняття характеристик, охорони чи поліпшення стану масивів води, обмежені до кількості, лише конче потрібної для відповідних цілей
за умови, що такі викиди не створюють загрози для досягнення цілей, пов'язаних з довкіллям, встановлених для цього масиву ґрунтової води;
(k) відповідно до заходів, здійснених на підставі статті 16, заходи з метою усунути забруднення поверхневих вод речовинами, зазначеними у переліку речовин, боротьба із забрудненням якими вимагає першочергових заходів, затвердженому на підставі статті 16 (2), і поступово зменшити забруднення іншими речовинами, які можуть, у противному разі, перешкодити державам-членам досягти цілей щодо масивів поверхневих вод, як викладено у статті 4;
(l) будь-які заходи, потрібні для того, щоб усунути відчутні витоки забруднювачів з технічних установок, а також усунути і/або зменшити вилив випадкових забруднень, наприклад, внаслідок повеней, в тому числі через системи виявлення або сповіщення про такі події, включаючи, у випадку аварій, які фактично не можна було передбачити, всі належні заходи зменшення ризику для водних екосистем.
4. "Додаткові" заходи є тими заходами, що розроблялися і здійснювалися на додачу до основних заходів з метою досягти цілей, встановлених на підставі статті 4. Частина В Додатку VI містить невиключний перелік таких заходів.
Держави-члени можуть також ухвалити дальші додаткові заходи з метою забезпечити додаткову охорону чи покращення стану вод, яких стосується ця Директива, в тому числі шляхом виконання відповідних міжнародних угод, зазначених у статті 1.
5. Якщо дані моніторингу або інші дані вказують, що цілі, встановлені за статтею 4 для масиву води, є, очевидно, недосяжними, держави-члени забезпечують, щоб:
- причини можливих аварій досліджувалися,
- відповідні дозволи і уповноваження перевірялися і переглядалися, коли це є доречним,
- програми моніторингу переглядалися і уточнювалися, якщо це буде необхідним, і
- встановлювалися додаткові заходи, що можуть бути необхідними з метою досягнення тих цілей, включаючи, коли це є доцільним, започаткування більш суворих стандартів якості довкілля відповідно до методик, викладених у Додатку V.
Там, де ті причини є результатом обставин природного походження або force majeure, які є виключними і такими, що фактично не могли бути передбачені, зокрема, найсильніші повені і тривалі посухи, держава-член може визначити, що додаткові заходи не є здійсненими, відповідно до статті 4 (6).
6. Здійснюючи заходи згідно пункту 3, держави-члени роблять усі належні кроки для того, щоб забруднення морських вод не зростало. Без шкоди для законодавства, що існує, застосування заходів, ужитих згідно пункту 3, не може жодним чином призводити, прямим чи непрямим чином, до збільшення забруднення поверхневих вод. Ця вимога не застосовується, якщо це призвело б до збільшення забруднення довкілля у цілому.
7. Програми заходів започатковуються не пізніше, ніж через дев'ять років після дати набуття чинності цією Директивою, і всі заходи робляться дієвими не пізніше, ніж через 12 років після цієї дати.
8. Програми заходів переглядаються і, якщо потрібно, коригуються не пізніше, ніж через 15 років після дати набрання чинності цією Директивою і кожні шість років потому. Кожний новий або переглянутий захід, започаткований згідно оновленої програми, робиться дієвим протягом трьох років від його започаткування.