1. У випадку товарів або послуг, які оподатковувана особа використовує як для операцій, стосовно яких ПДВ підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання відповідно до статей 168, 169 та 170, так і для операцій, стосовно яких ПДВ не підлягає такому віднесенню, тільки та частина ПДВ, яка припадає на першу групу операцій, підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання.
(2)(a)-(e)
Частину, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання, визначають відповідно до статей 174 та 175 для всіх операцій, здійснюваних оподатковуваною особою.
2. Держави-члени можуть вживати таких заходів:
(a) дозволяти оподатковуваній особі визначати частину для кожного напряму її господарської діяльності за умови ведення окремого бухгалтерського обліку для кожного напряму;
(b) вимагати від оподатковуваної особи визначати частину для кожного напряму її господарської діяльності та вести окремий бухгалтерський облік для кожного напряму;
(c) дозволяти оподатковуваній особі або вимагати від неї здійснювати віднесення на зменшення податкового зобов’язання на підставі використання всіх товарів і послуг або їхньої частини;
(d) дозволяти оподатковуваній особі або вимагати від неї здійснювати віднесення на зменшення податкового зобов’язання відповідно до правила, встановленого у першому підпараграфі параграфа 1, стосовно всіх товарів та послуг, використовуваних для всіх операцій, зазначених у цьому підпараграфі;
(e) передбачати, щоб ПДВ, який не підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання оподатковуваною особою, вважався нульовим у випадку, коли він є незначним.