(2)(a)-(e)
1. У випадку товарів або послуг, які оподатковувана особа використовує як для операцій, стосовно яких ПДВ підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання відповідно до статей 168, 169 та 170, так і для операцій, стосовно яких ПДВ не підлягає такому віднесенню, тільки та частина ПДВ, яка припадає на першу групу операцій, підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання.
Частину, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання, визначають відповідно до статей 174 та 175 для всіх операцій, здійснюваних оподатковуваною особою.
2. Держави-члени можуть вживати таких заходів:
(a) дозволяти оподатковуваній особі визначати частину для кожного напряму її господарської діяльності за умови ведення окремого бухгалтерського обліку для кожного напряму;
(b) вимагати від оподатковуваної особи визначати частину для кожного напряму її господарської діяльності та вести окремий бухгалтерський облік для кожного напряму;
(c) дозволяти оподатковуваній особі або вимагати від неї здійснювати віднесення на зменшення податкового зобов’язання на підставі використання всіх товарів і послуг або їхньої частини;
(d) дозволяти оподатковуваній особі або вимагати від неї здійснювати віднесення на зменшення податкового зобов’язання відповідно до правила, встановленого у першому підпараграфі параграфа 1, стосовно всіх товарів та послуг, використовуваних для всіх операцій, зазначених у цьому підпараграфі;
(e) передбачати, щоб ПДВ, який не підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання оподатковуваною особою, вважався нульовим у випадку, коли він є незначним.