ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/308/19
Провадження № 11-25заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
представника відповідача - Русакової І. Г.,
розглянувши в режимі відеоконференції справу № 9901/308/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України, про визнання протиправним та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 грудня 2019 року (у складі колегії суддів Желєзного І. В., Берназюка Я. О., Саприкіної І. В., Бучик А. Ю., Рибачука А. І.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 26 лютого 2019 року № 589/0/15-19, яким його звільнено з посади судді Ширяївського районного суду Одеської області.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1402-VІІІ), Конституцією України суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, передбачених частиною шостою статті 126 Конституції України, в якій немає такої підстави звільнення, як невідповідність займаній посаді за результатами оцінювання.
На переконання позивача, правове регулювання звільнення суддів з посади у зв`язку з невідповідністю займаній посаді суперечить принципам верховенства права, ефективного засобу правового захисту, справедливості та правової визначеності.
Крім того, позивач вважає, що неможливість оскарження результатів оцінювання практичного завдання є порушенням права на оскарження рішень, дій суб`єкта владних повноважень, порушенням положень міжнародних стандартів. Вказаного не врахував під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач. До того ж було порушено і процедуру, оскільки не враховано пояснень позивача щодо оскарження рішення ВККС у суді і незавершення такого розгляду.
Окремо ОСОБА_1 звертає увагу й на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач не повідомив йому про конкретних осіб - членів ВРП, які брали участь у засіданні при розгляді матеріалів ВККС про його звільнення, чим порушив право на відвід членів ВРП. Також відповідач не врахував і клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
3. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.
4. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з тих підстав, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийняте Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.
5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14 лютого 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 грудня 2019 року.
6.Ухвалою від 26 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду призначила розгляд справи у судовому засіданні.
7. 26 травня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому ВРП просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 грудня 2019 року залишити без змін.
8. У судовому засіданні 09 липня 2020 року суддя-доповідач Анцупова Т. О. розголосила інформацію, що вона у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (як головуючий суддя), приймала участь у розгляді справи № 9901/820/18 за позовом ОСОБА_1 до ВККС, третя особа ВРП про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 січня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
9.Представник відповідача у відповідь на зазначену інформацію вказав, що не заперечує на участі судді Анцупової Т. О. у розгляді цієї справи, і відводів не заявляв.
10. ОСОБА_1, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи за його позовом, у судове засідання не з`явився та причин неявки не повідомив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
11. Указом Президента України від 25 липня 2013 року № 391/2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ширяївського районного суду Одеської області строком на п`ять років.
12. 02 березня 2018 року рішенням № 33/зп-18 ВККС призначено проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, в тому числі щодо позивача.
13. За результатами складення анонімного письмового тестування та практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів позивач набрав 72 бали та 49,5 бала відповідно.
14. Рішенням ВККС від 20 липня 2018 року № 1266/ко-18 вирішено: визначити, що суддя Ширяївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 02 березня 2018 року № 33/зп-18; відмовити судді Ширяївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнати суддю Ширяївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді.
15. Цим же рішенням ВККС вирішила внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ширяївського районного суду Одеської області.
16. Позивач скористався процедурою судового оскарження рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1266/ко-18. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 31 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККС про визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1266/ко-18.
17. 19 лютого 2019 року від позивача до ВРП надійшло клопотання про відкладення розгляду питання про звільнення його з посади судді на достатній термін до розгляду Великою Палатою Верховного Суду апеляційної скарги у справі № 9901/820/18.
18. 26 лютого 2019 року ВРП прийняла рішення № 589/0/15-19, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 з посади судді Ширяївського районного суду Одеської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.
19. Згідно з наказом Ширяївського районного суду Одеської області від 02 травня 2019 року № 5-ос «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Ширяївського районного суду Одеської області» на виконання рішення ВРП від 26 лютого 2019 року № 589/0/15-19 ОСОБА_1 відраховано зі штату цього суду 02 травня 2019 року.
20. Вважаючи зазначене рішення ВРП про його звільнення з посади протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Оцінка суду першої інстанції
21. Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що, приймаючи оскаржуване рішення, ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), з дотриманням принципів пропорційності та законності. Оспорюване рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про наявність підстав для звільнення позивача з посади судді Ширяївського районного суду Одеської області.
22. Також суд зазначив, що оскаржуване рішення відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
23. При цьому суд першої інстанції визнав безпідставним посилання позивача на те, що оскаржуване рішення прийняте на основі рішення ВККС, яке не набрало законної сили, тому є протиправним, оскільки його оскарження не зумовлює зупинення його виконання.
24. Посилання позивача на безпідставність його звільнення через відсутність відповідної підстави у Конституції України суд першої інстанції також не взяв до уваги, оскільки підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, на який міститься посилання в оскаржуваному рішенні, є самостійною, окремою, відмінною від наведених у статті 126 Конституції України підставою звільнення судді безпосередньо за результатами виявлення під час проведення оцінювання судді невідповідності його займаній посаді за критерієм компетентності.
25.Також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відхилив як необґрунтовані покликання позивача на те, що оскаржуване рішення прийняте без його участі, тому він не мав можливості, зокрема, заявити відвід членам ВРП, які приймали це рішення.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
26. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 грудня 2019 року ОСОБА_1 зазначає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
27. На обґрунтування апеляційної скарги позивач наводить доводи, аналогічні доводам позовної заяви, та вказує на необ`єктивність рішення ВККС про його невідповідність займаній посаді, на порушення порядку проведення іспиту. ОСОБА_1 стверджує, що ВККС неправильно підрахувала прохідний бал іспиту та, як наслідок, безпідставно не допустила його до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.
28. Позивач звертає увагу на те, що Конституція України, а саме її основний текст, не містить такої підстави звільнення судді з посади, як невідповідність займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності.
29. В апеляційній скарзі позивач наводить доводи про те, що ВРП безпідставно не задовольнила його клопотання про відкладення розгляду питання про його звільнення до закінчення провадження у справі № 9901/820/18 за його позовом до ВККС та не повідомила його про конкретних осіб - членів ВРП, які повинні були брати участь у засіданні при розгляді матеріалів ВККС про звільнення ОСОБА_1 , чим порушила право на відвід членів ВРП.
30. ОСОБА_1 вважає, що ВРП ухвалила рішення про звільнення його з посади без достатніх правових підстав та на порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), Конституції та законів України, з порушенням права на судовий захист та професію.
Позиція ВРП щодо апеляційної скарги ОСОБА_1
31. ВРП подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи - необґрунтованими. Зокрема, наголошено, що при прийнятті оскаржуваного рішення ВРП діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення прийняте з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття; безсторонньо; добросовісно; розсудливо.
32. При цьому у відзиві на апеляційну скаргу ВРП зауважує, що Конституцією України передбачено, що підставою для звільнення судді із займаної посади є виявлення за результатами оцінювання його невідповідності цій посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання.
33. Також ВРП звертає увагу на те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду питання про його звільнення з посади судді шляхом надіслання йому запрошення на засідання ВРП (08 листопада 2018 року засідання було відкладено у зв`язку з неявкою позивача; 26 лютого 2019 року ВРП, керуючись положеннями статті 56 Закону № 1798-VIII, вирішила проводити розгляд питання за його відсутності). Окрім цього, відповідну інформацію було розміщено на офіційному вебсайті ВРП.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Релевантні джерела права
34. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Носіями судової влади в Україні є професійні судді.
36. Статтею 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка, серед іншого, ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
37. Підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом №1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
38. Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
39. За приписами пункту 12 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, розглядаються на засіданні ВРП у пленарному складі на підставі подання ВККС у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
40. Порядок розгляду питання про звільнення судді з посади за особливими обставинами визначений статтею 56 Закону № 1798-VIII.
41. Зокрема, питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності (частина третя статті 56 Закону № 1798-VIII).
42. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності (частина третя статті 56 Закону № 1798-VIII).
43. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення (частина шоста статті 56 Закону № 1798-VIII).
44. Відповідно до положень статті 57 Закону № 1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.
45. Такими підставами згідно з цим Законом є: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається
46. Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача у справі та пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
47. Як свідчать матеріали справи, у позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 висловлює незгоду з рішенням ВРП від 26 лютого 2019 року № 589/0/15-19, вказує на необ`єктивність, рішення ВККС про його невідповідність займаній посаді, порушення ВККС порядку проведення іспиту та безпідставність недопуску його до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.
48. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність указаних доводів через оскарження прийнятого ВККС рішення від 20 липня 2018 року № 1266/ко-18 щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді.
49. Зокрема, суд установив, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 31 січня 2019 року у справі № 9901/820/18 відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1266/ко-18. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
50.Отже, на підставі положень частини четвертої статті 78 КАС України обставини правомірності прийняття рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1266/ко-18 у межах цієї справи перевірці не підлягають.
51. У контексті наведених обставин слід зазначити, що пунктом 41 звіту Венеційської комісії від 25-26 березня 2011 року передбачено можливий консенсус щодо обов`язкових елементів (як формальних, так і матеріальних або субстантивних) поняття «верховенство права», зокрема таких, як: законність, у тому числі прозорий, підзвітний і демократичний порядок введення законів у дію; правова визначеність; заборона свавілля; доступ до правосуддя у незалежних і неупереджених судах, у тому числі судовий контроль за адміністративними актами; дотримання прав людини; недискримінація та рівність перед законом. Тобто принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи.
52. У рішенні Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» зазначено, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві, він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинне відповідати принципу верховенства права.
53. Мета, процедура та правові наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів чітко визначені та врегульовані Конституцією України, законами № 1402-VIII та № 1798-VIII. Положення цих законів, що регулюють спірні правовідносини, є зрозумілими, точними і передбачуваними. Цим законодавством, зокрема, передбачена можливість звільнення судді в тому випадку, коли об`єктивні результати його оцінювання прямо підтверджують нездатність чи небажання судді виконувати свої обов`язки на мінімально прийнятному рівні.
54. Так, позивач був не тільки ознайомлений з вимогами законодавства, а й погодився пройти відповідну процедуру оцінювання та міг передбачити, що наслідки такого оцінювання могли бути як позитивні, так і негативні.
55. З оскаржуваного рішення ВРП вбачається, що у зв`язку з ненабранням ОСОБА_1 за результатами анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання мінімально допустимого бала, який би надавав йому право допуску до наступного етапу оцінювання «Дослідження досьє та співбесіда», рішенням ВККС від 20 липня 2018 року № 1266/ко-18 позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді, та рекомендовано ВРП розглянути питання про його звільнення з посади судді. На підставі цього рішення Комісії ВРП, керуючись підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, пунктом 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, статтями 3, 30, 34, 56, пунктом 12 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII, прийняла рішення про звільнення позивача з посади судді.
56. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення є вмотивованим та містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом.
57. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 9901/31/19, від 28 листопада 2019 року у справі № 9901/24/19, від 23 січня 2020 року у справі № 9901/433/1.
58. При цьому, як свідчать матеріали справи, у засіданні ВРП брали участь 18 її членів, тобто більшість від її складу; «за» звільнення позивача проголосували 14 членів ВРП, «проти» - 4, не брали участі в голосуванні - 0. Наявна в матеріалах справи копія оскаржуваного рішення ВРП свідчить про те, що воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні. Отже, спірне рішення ухвалене повноважним складом ВРП та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, що відповідає вимогам частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII.
59. Доводи ОСОБА_1 про незаконність його звільнення, оскільки правова підстава такого звільнення не передбачена статтею 126 Конституції України, Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими. Підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України є самостійною, окремою, відмінною від наведених у статті 126 Конституції України підставою звільнення судді безпосередньо за результатами виявлення під час проведення оцінювання судді невідповідності його займаній посаді за критерієм компетентності. Така підстава з`явилася внаслідок запровадження такого заходу перевірки відповідності суддів займаній посаді, як кваліфікаційне оцінювання.
60. При цьому твердження ОСОБА_1 про незаконність оскаржуваного рішення, оскільки воно було ухвалене ВРП за його відсутності, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними з огляду на таке.
61. Як свідчать матеріали справи, 29 жовтня 2018 року та 14 лютого 2019 року на адресу Ширяївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 було надіслано запрошення на засідання ВРП щодо розгляду питання про його звільнення з посади судді. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП.
62.Отже, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду питання про його звільнення з посади судді.
63. 08 листопада 2018 року на засідання ВРП суддя Ширяївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 не прибув у зв`язку з перебуванням на лікарняному. ВРП 08 листопада 2018 року відклала розгляд питання про звільнення судді ОСОБА_1 у зв`язку з його неявкою.
64. На засідання ВРП 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 також не прибув. При цьому надіслав клопотання про відкладення розгляду питання про звільнення його з посади судді на достатній термін до розгляду Великою Палатою Верховного Суду апеляційної скарги у справі № 9901/820/18.
65. Ураховуючи положення статті 56 Закону № 1798-VIII, згідно з якими неявка судді на засідання незалежно від причин за умови належного повідомлення не перешкоджає розгляду питання за його відсутності, Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки 08 листопада 2018 року ВРП вже відкладала розгляд питання про звільнення судді ОСОБА_1 у зв`язку з його неявкою, то 26 лютого 2019 року ВРП правомірно вирішила розглядати відповідне питання за його відсутності.
66. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № /9901/832/18.
67.Твердження ОСОБА_1 про порушення такими діями ВРП його права заявити відвід членам ВРП, які приймали оскаржуване рішення, також не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідний склад ВРП є відомим заздалегідь (така інформація розміщена на офіційному вебсайті ВРП) і ОСОБА_1 у будь-який час до початку розгляду його питання міг реалізувати своє право заявляти відводи членам ВРП, у тому числі шляхом направлення відповідного клопотання на поштову адресу відповідача.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
68. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
69. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
70. Отже, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновки щодо розподілу судових витрат
71. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
72. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241-243, 266, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Князєв
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко
С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко
В. В. Британчук Н. П. Лященко
Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
М. І. Гриців О. М. Ситнік
Д. А. Гудима О. С. Ткачук
Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
О. С. Золотніков О. Г. Яновська