ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 807/137/18
Провадження № 11-869апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Власова Ю. Л., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року (судді Кузьмич С. М., Гулид Р. М., Улицький В. З.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст), треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , приватні нотаріуси Ужгородського міського нотаріального округу Балаж Марина Василівна і Селехман Олександр Анатолійович , про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, та
ВСТАНОВИЛА:
1. У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просив: визнати протиправним і скасувати наказ Мін`юсту від 16 лютого 2018 року № 399/5 (далі - Оскаржений наказ) та зобов`язати Мін`юст поновити реєстраційні дії, які скасовані Оскарженим наказом, щодо ОСОБА_2 , зокрема рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 серпня 2017 року № 36808054 (далі - Оскаржене рішення).
Вимоги мотивував тим, що 16 лютого 2018 року відповідач видав наказ за № 399/5, яким на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Комісія) за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 26 січня 2018 року скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Позивач стверджував, що цей наказ винесений із порушенням положень постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про затвердження порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації» (далі - Постанова № 1127), оскільки всупереч його положенням Мін`юст прийняв до розгляду скаргу ОСОБА_1 , яку та подала з пропуском строку. Вважає, що Міністерство не дотримало вимог частини восьмої статті 37 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1952?IV), згідно з яким Мін'юст та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги якщо: на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, а не зазначеною у рішенні, що оскаржується; державним реєстратором, територіальним органом Мін'юсту прийнято таке рішення відповідно до законодавства.
Відзначає, що Мін'юст зобов`язаний був відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на підставі підпунктів 2, 8, 10 частини восьмої статті 37 Закону № 1952-IV.
2. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 31 травня 2018 року відмовив у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції виходив із того, що твердження позивача стосовно проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок на законних підставах за ОСОБА_2 є безпідставними, бо при розгляді скарги та проведенні перевірки відомостей у Державному реєстрі прав Комісія встановила, що під час державної реєстрації прав на житловий будинок приватний нотаріус Селехман О. А. порушив вимоги пунктів 1, 2, 4 частини третьої статті 10, пункту 4 частини першої статті 18, частини першої статті 24 Закону № 1952-IV та пункту 12 Постанови № 1127. Приватний нотаріус Селехман О. А. не встановив належним чином відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, не перевірив документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень. Зокрема, під час проведення реєстраційних дій не перевірив відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, у зв`язку з чим не встановив відповідність відомостей про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, не перевірив відповідність та розбіжність поданої декларації відомостям, що містяться у Єдиному реєстрі документів.
Позаяк приватний нотаріус Селехман О. А. при прийнятті Оскарженого рішення порушив вимоги законодавства у сфері державної реєстрації, що призвело до порушення прав скаржника ОСОБА_1 , Комісія, на переконання суду першої інстанції, дійшла правильного висновку про необхідність скасування Оскарженого рішення, на підставі якого Мін'юст надалі прийняв Оскаржений наказ.
3. ОСОБА_2 не погодився з рішенням суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу про його скасування.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2018 року провадження в адміністративній справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цей спір є приватноправовим і не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що робить неможливим його розгляд у порядку адміністративного судочинства. Наголошує також на тому, що спірне рішення відповідача безпосередньо вплинуло на право власності третьої особи ОСОБА_3 Вважає, що своїм юридичними властивостями цей спір є цивільно-правовим.
4. ОСОБА_1 не погодилася із рішенням суду апеляційної інстанції і 17 жовтня 2018 року подала касаційну скаргу про його скасування та направлення справи до цього ж суду для продовження розгляду.
У касаційній скарзі зазначила, що висновок апеляційного суду про непідсудність цього спору адміністративному суду є помилковим, оскільки за суттю та характером позовні вимоги ОСОБА_2 спрямовані саме на визнання протиправними дій Мін`юсту як суб`єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про скасування державної реєстрації прав у зв`язку з невиконанням державним реєстратором обов`язку щодо перевірки поданих для цього документів та дотримання вимог відповідного звернення. Наголошує, що позивач не порушував перед судом питання, пов`язаного з його правом на нерухоме майно чи земельну ділянку. На думку скаржниці, спору про право у цій справі немає, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії Мін`юсту.
5. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою від 16 серпня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 серпня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
6.Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
У цій справі суди попередніх інстанцій встановили такі фактичні обставини.
29 серпня 2017 року приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Селехман О. А. прийняв Оскаржене рішення про державну реєстрацію права власності нерухомого майна, що знаходиться у АДРЕСА_1 , та вніс запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок за цією адресою.
04 вересня 2017 року ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна (житловий будинок), що знаходиться за загаданою вище адресою. Того самого дня приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Овчиннікова І. В. посвідчила договір купівлі-продажу цього житлового будинку, а рішенням від 4 вересня 2017 року № 36895348 припинила право власності ОСОБА_2 на нього (нерухоме майно) та зареєструвала право власності на житловий будинок за ОСОБА_3
26 січня 2018 року ОСОБА_1 подала до Мін'юсту скаргу про скасування рішення про державну реєстрацію прав власності ОСОБА_5 на нерухоме майно від 29 серпня 2017 року № 36808054, вчиненого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Селехманом О. А., та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2017 року № 36895348, прийнятого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Овчинніковою І. В. щодо державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2122781403:01:001:0271, площею 145,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 за третьою особою - ОСОБА_3 .
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 Комісія встановила, що приватний нотаріус Селехман О. А. під час прийняття Оскарженого рішення порушив вимоги законодавства у сфері державної реєстрації. Всупереч пункту 12 Постанови № 1127 провів державну реєстрацію права власності на житловий будинок без перевірки відомостей у Єдиному реєстрі дозвільних документів, хоча згідно з інформацією з офіційного веб-сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо земельної ділянки, на якій зводився житловий будинок, та й щодо самого об`єкта будівництва містилася суперечлива інформація. Приміром, у декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЗК142130990679 у графі «Об`єкт» не зазначено номер будинку, а у графі «Інформація про земельну ділянку» вказано державний акт від 28 жовтня 2008 року серії ЯЕ № 456740, тоді як у поданій приватному нотаріусу декларації у пункті 11-1 «Інформація про документ, що посвідчує права власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію» зазначено державний акт про право власності на земельну ділянку від 20 травня 2005 року серії ЗК № 010843. За цими документами вбачалося, що інформація, яка містилася у декларації про готовність об`єкта до експлуатації (яку, як убачається з матеріалів справи, свого часу подавала ОСОБА_1 ), й інформація, яка міститься у Єдиному реєстрі документів, різняться, з них можна було виявити, що декларація № ЗК 142130990679 видавалася на ім`я ОСОБА_6 , але не видавалася ОСОБА_2 .
Таким чином, під час державної реєстрації прав на житловий будинок приватний нотаріус Селехман О. А. на виконання вимог пункту 2 Постанови № 1127 та вимог пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 10, пункту 4 частини першої статті 18, пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1952?IV не встановив належним чином відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, не перевірив документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень, зокрема: під час проведення реєстраційних дій не перевірив відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів, у зв`язку з чим не встановив відповідність відомостей про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, не перевірив відповідність та розбіжність поданої декларації відомостям, які містяться у Єдиному реєстрі документів.
На підставі висновків Комісії Мін`юст видав наказ про скасування Оскарженого рішення та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04 вересня 2017 року № 36895348, прийняте приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Закарпатської області Овчинніковою І. В.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з указаними позовними вимогами.
7. Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала позицію у спорі з аналогічними правовідносинами, зокрема, в постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16.
У тій справі, фактичні обставини якої не тотожні, але певним чином чимось схожі до обставин цієї справи [і в тій, і в цій справі спір виник стосовно об`єктів нерухомого майна], Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Велика Палата Верховного Суду також вирішила, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, то такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
Отже, спір у такій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах. А саме про те, що у спорах про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено оспорюваний запис, вирішення такого спору в будь-якому разі вплине на майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Такий спір є спором про цивільне право на одну й ту ж земельну ділянку [об`єкт нерухомості].
Водночас викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від її висновку, викладеного у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах № 20/2675/17 та 803/1125/17. Спори у цих справах також стосувались оскарження рішення державного реєстратора або запису, здійсненого державним реєстратором у відповідному державному реєстрі щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно за особою, яка не була заявником стосовно вчинення відповідних реєстраційних дій.
У всіх наведених вище справах Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розгляд позовних вимог особи (яка не була заявником щодо реєстраційних дій) до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки державним реєстратором вчинені істотні порушення процедури реєстрації. А тому спірні відносини мають публічно-правовий характер.
З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі № 04/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.
Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.
Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
8. Як указав апеляційний суд, спір у справі, що розглядається, стосується права власності на житловий будинок та на земельну ділянку. ОСОБА_1 оскаржила до Мін`юсту не лише первинну реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_2 , але й реєстраційні дії, які відбулися на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 04 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Овчинніковою І. В. Цей же нотаріус рішенням від 04 вересня 2017 року № 36895348 вчинив дії з припинення права власності ОСОБА_2 на житловий будинок та зареєстрував право власності на житловий будинок за ОСОБА_3 .
Тобто, Мін`юст переглянув законність реєстраційної дії, похідної від первинної, про право власності на житловий будинок, який на праві приватної власності належав третій особі у справі - ОСОБА_3
9. З огляду на заявлені вимоги позивача, фактичні обставини справи, судову правозастосовну практику, яка склалася за наслідками розгляду справи за подібних спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, та з огляду на суб`єктний склад має розглядатись за правилами цивільного судочинства.
10. На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків суду скаржниця не спростувала, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. І. Гриців
Судді: Н. О. Антонюк В. В. Пророк
Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік
О. С. Золотніков О. С. Ткачук
О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич
В. С. Князєв О. Г. Яновська
Л. М. Лобойко