П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 704/29/17-ц
Провадження № 14-495цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2018 року у складі судді Воронкової І. Г. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2018 року у складі колегії суддів Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Ювшина В. І. у цивільній справі за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, ОСОБА_3, третя особа - фермерське господарство «Грушеве», про визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади, визнання недійсними договорів оренди землі,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2017 року заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Черкаській області), ОСОБА_3, третя особа - фермерське господарство «Грушеве» (далі - ФГ «Грушеве»), про визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади, визнання недійсними договорів оренди землі.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держземагентства у Черкаській області про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства в адмінмежах Папужинської, Лоташівської, Мошурівської та Гордашівської сільських рад Тальнівського району на земельні ділянки площами: 14,6453 га, 5,6184 га, 11,6297 га, 35,6005 га, 15,7147 га та 16,0529 га. Відповідними наказами ГУ Держземагентства у Черкаській області були затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства та надані земельні ділянки із земель державної власності, та в подальшому укладено відповідні договори оренди цих земельних ділянок.
Позивач зазначав, що ОСОБА_3 не мав намірів займатися фермерським господарством, оскільки, після отримання земельних ділянок в оренду, передав їх в суборенду, таким чином порушено процедуру проведення земельних торгів щодо наданих в оренду ОСОБА_3 земельних ділянок, чим завдано шкоду інтересам держави.
З урахуванням наведенного позивач просив суд: визнати незаконними і скасувати накази ГУ Держземагенства у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду № 23-741/14-15-СГ від 5 лютого 2015 року, № 23-1094/14-15-СГ від 26 лютого 2015 року, № 23-1093/14-15-СГ від 26 лютого 2015 року, № 23-1096/14-15-СГ від 26 лютого 2015 року, № 23-1095/14-15-СГ від 26 лютого 2015 року, № 23-1113/14-15-СГ від 26 лютого 2015 року; визнати недійсними шість договорів оренди земельних ділянок укладених між ГУ Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_3 5 та 26 лютого 2015 року відповідно.
Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2018 року, провадження в справі закрито.
Рішення судів мотивовані тим, що спірні земельні ділянки були передані ОСОБА_3 в оренду для ведення фермерського господарства, тобто здійснення на них підприємницької діяльності, а не передавались йому у користування як фізичній особі. На час звернення позивача до суду ці земельні ділянки вже використовувалися ФГ «Грушеве», а не фізичною особою ОСОБА_3 Спори з приводу земельних ділянок, які були надані фізичним особам для ведення фермерського господарства і в подальшому використовувались ними у господарській діяльності фермерського господарства підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
У червні 2018 року заступник прокурора Черкаської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки в даному випадку має місце спір між фізичною особою та органом державної влади з приводу надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 2 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою цього ж суду від 22 серпня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
У серпні 2018 року ОСОБА_3 надав відзив на касаційну скаргу, в якому визнав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.
Відповідно до частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справа підлягає передачі на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 5 вересня 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 1 листопада 2018 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню в огляду на таке.
Під час розгляду справи суди встановили, що наказом ГУ Держземагентства у Черкаській області від 5 лютого 2015 року № 23-741/14-15-СГ затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 15,7147 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2).
Наказом ГУ Держземагентства у Черкаській області від 26 лютого 2015 року № 23-1094/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 35,6005 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1).
Наказом ГУ Держземагентства у Черкаській області від 26 лютого 2015 року № 23-1093/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 11,6297 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3).
Наказом ГУ Держземагентства у Черкаській області від 26 лютого 2015 року № 23-1096/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 5,6184 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_4).
Наказом ГУ Держземагентства у Черкаській області від 26 лютого 2015 року № 23-1095/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 14,6453 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5).
Наказом ГУ Держземагентства у Черкаській області від 26 лютого 2015 року № 23-1113/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 16,0529 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_6).
У день видачі зазначених наказів між ГУ Держземагентством у Черкаській області та ОСОБА_3 укладено відповідні договори оренди зазначених земельних ділянок, відповідно до яких ОСОБА_3 надано в строкове платне користування ці земельні ділянки для ведення фермерського господарства.
20 квітня та 23 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ФГ «Зернятко плюс» були укладені договори суборенди вказаних земельних ділянок. В подальшому право судоренди вказаних земельних ділянок ФГ «Зернятко плюс» припинено, відомості про що 1 червня 2016 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
10 травня 2016 року ОСОБА_3 було засновано ФГ «Грушеве», державну реєстрацію якого здійснив державний реєстратор Тальнівської райдержадміністрації Безталанний Р. Ю., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об'єднань.
30 та 31 травня 2016 року між ОСОБА_3 та ФГ «Грушеве» були укладені договори суборенди вказаних земельних ділянок.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора із цим позовом) установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) у редакції, чинній на час звернення прокурора із цим позовом, установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів (стаття 12 ГПК України у редакції, чинній на час подання позову).
Статтею 20 ГПК України (у редакції чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV; тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 973-IV земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.
Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону № 973-IV ).
Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Відповідно до статті 12 Закону № 973-IV земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону № 973-IV після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов'язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 474/100/16-ц.
Оскільки землекористувачем земельних ділянок, які є предметом оспорюваних договорів, у розумінні вимог Закону № 973-IV, з 10 травня 2016 року є саме ФГ «Грушеве», а не ОСОБА_3, сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи.
За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі виник щодо земельних ділянок, наданих фермерському господарству в оренду. А тому, спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, із фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду,
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення.
Ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 12 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 16 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. П. Лященко | |
Судді:| | Н. О. Антонюк| | Л. М. Лобойко |
| | С. В. Бакуліна| | О. Б. Прокопенко|
| | В. В. Британчук| | Л. І. Рогач |
| | Д. А. Гудима| | І. В. Саприкіна|
| | О. С. Золотніков| | О. М. Ситнік|
| | О. Р. Кібенко| | В. Ю. Уркевич|
| | В. С. Князєв| | О. Г. Яновська |
||||||