Верховний
Суд
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2018
м. Київ
К/9901/17940/18
638/19513/16-а
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.02.2017 (головуючий суддя Аркатова К.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Макаренко Я.М., суддів Шевцової Н.В., Мінаєвої О.М.) у справі №638/19513/16 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова про визнання протиправним рішення та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, установив:
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Шевченківського району м. Харкова (надалі по тексту відповідач), в якому просила:
а) визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії державного службовця з 01.12.2015 у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»;
зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію державного службовця з 01.12.2015 у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», на підставі довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, які а момент перерахунку пенсії працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію із збереженням проценту нарахування пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на момент її призначення у розмірі 80% заробітної плати, врахувавши індексацію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
2. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.02.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017, у задоволенні позову відмовлено.
3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.
II. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
4. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У даному випадку, на думку позивача, Пенсійний фонд незаконно обмежує її право на перерахунок пенсії, набуте в момент призначення пенсії.
5. Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечив та зазначив, що у зв'язку із змінами до законодавства положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців, втратили чинність. Таким чином, на переконання відповідача, ОСОБА_2 не має права на перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
III. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 2013 року перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу».
7. 29.09.2016 позивач у зв'язку з підвищенням зарплати державних службовців звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату від 16.09.2016 року № 01-34/39.
8. Листом Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова від 10.10.2016 № 15424-02/26 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії з мотивів, що такий перерахунок не передбачено чинним законодавством.
9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 01.12.2015 чинним законодавством України не визначено суб'єктивного права, і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу».
IV. ОЦІНКА СУДУ
10. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
11. У грудні 2015 року Верховною радою України прийнято закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а саме: Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
12. У зв'язку з набуттям з 01.05.2016 чинності зазначеним Законом, положення Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.
13. Натомість у ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій. Підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до підстав перерахунку пенсії зазначеною статтею не віднесено.
14. Посилання заявника на порушення ст. 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, не визнана неконституційною Конституційним Судом України.
15. До того ж у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний суд України вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
16. З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
17. Відповідно до ст. 1512 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
18. Враховуючи наведені положення норм чинного законодавства та рішення Конституційного суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, суд дійшов висновку, що з 01.05.2016 у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
19. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 07.11.2017 у справі №398/4332/16.
20. Розглядаючи дану касаційну скаргу, колегією суддів взято до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі «Великода проти України», в якому суд, розглянувши скаргу, зокрема, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
21. За таких обставин, враховуючи той факт, що із заявою про перерахунок пенсії позивач звернулась 29.09.2016, зважаючи на практику Верховного Суду України у подібних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
22. Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
23. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу скаргою ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.02.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 у справі №638/19513/16 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя Т.О. Анцупова
Суддя Н.В. Коваленко