Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 9901/740/18 (провадження № 11-557 заі 19)
21 жовтня 2020 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (правонаступник Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів) про визнання протиправним і скасування рішення та ухвалою від 21 жовтня 2020 року відмовила у задоволенні зазначеної заяви ОСОБА_1 .
Поділяю позицію Великої Палати Верховного Суду щодо неможливості задовольнити заяву, проте не погоджуюсь із застосуванням Великою Палатою Верхового Суду норм процесуального права з огляду на таке.
1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції із зазначеним позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 04 липня 2018 року № 301дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення щодо заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 та прокурора цієї ж прокуратури ОСОБА_2 » в частині накладення на заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.
2. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 25 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
3. Велика Палата Верховного Суду постановою від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року - без змін.
4. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 березня 2020 року (далі - Заява).
5. У своїй Заяві ОСОБА_1 зазначив, що йому незрозуміло чому:
- Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що публікація в соціальних мережах Інтернету може бути підставою для звільнення позивача з роботи та порушення щодо нього кримінальної справи;
- всупереч положенням статей 1, 3, 28 Конституції України за ним як заступником прокурора великого міста працівники поліції, за діяльністю яких прокуратура здійснює нагляд, організували прослуховування та стеження з метою застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з роботи, у той час як кримінальне провадження, порушене за тими ж підставами, судом не розглянуто й він не визнаний винним у кримінальному правопорушенні;
- Велика Палата Верховного Суду не звернула увагу на грубе порушення відповідачем та судом першої інстанції процесуальних прав ОСОБА_1 , визначених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та Конституцією України, щодо надання йому права бути присутнім на засіданні Комісії, надавати пояснення, вислуховувати доводи відповідача, задавати питання, а також мати право на правову допомогу спеціаліста суду, що визначено частиною четвертою статті 160 КАС України.
6. Розглянувши матеріали Заяви Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу від 05 жовтня 2020 року про призначення Заяви до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасниківна 21 жовтня 2020 року.
7. Розглянувши 21 жовтня 2020 року Заяву по суті Велика Палата Верховного Суду вказала про відсутність правових підстав для її задоволення зазначивши, що згідно із частинами першою та другою статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
8. Необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або для тих осіб, що будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
9. Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідповідають з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
10. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення та не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз`яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 у своїй Заяві фактично наводив мотиви, що не пов`язані з вирішенням питання про роз`яснення судового рішення, а по суті є його незгодою з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 10 березня 2020 року та питання, на які скаржник бажав отримати роз`яснення у порядку статті 254 КАС України, поставлені у такому аспекті, що вимагають від суду додаткового обґрунтування вже ухваленої постанови, що чинним законодавством не передбачено, вважаю, що належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду була б відмова на стадії прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 березня 2020 року, а не постановлення ухвали про призначення цієї Заяви до розгляду та її розгляд по суті в порядку письмового провадження.
Суддя В. В. Пророк
Окрема думка складена 28 жовтня 2020 року.