Окрема думка суддів Великої Палати Верховного Суду
АнтонюкН.О. та Кібенко О.Р.
Справа № 800/548/17 (П/9901/309/18)
Провадження № 11-469сап18
1. 22 березня 2018 року рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС) визнано протиправними та скасовано рішення Вищої ради юстиції від 21 лютого 2007 року № 131 «Про внесення подання Верховній Раді України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Ленінського районного суду міста Вінниці за порушення присяги» (далі - рішення ВРЮ) та постанову Верховної Ради України від 05 червня 2008 року № 335-VI «Про звільнення судді» (далі - постанова ВРУ).
2. Крім цього, передано на повторний розгляд Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності з огляду на обставини, викладені у пропозиції члена Вищої ради юстиції ОСОБА_5 У решті позову - відмовлено.
3. 23 серпня 2018 року Великою Палатою Верховного Суду рішення КАС від 22 березня 2018 року залишено без змін, апеляційну скаргу ВРП - без задоволення.
Не погоджуємося із ухваленим Великою Палатою Верховного Суду рішенням, а тому викладаємо свої міркування у окремій думці.
Короткий виклад історії справи
4. 21 лютого 2007 року ВРЮ прийняла рішення внести до ВРУ подання про звільнення ОСОБА_4 з посади судді за порушення присяги. 05 червня 2008 року ВРУ прийняла постанову № 335-VI «Про звільнення судді».
5. ОСОБА_4 оскаржила рішення ВРЮ та ВРУ до Вінницького окружного адміністративного суду. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року та Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) від 06 березня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
6. 19 січня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «Куликов та інші проти України», зокрема, і за заявою ОСОБА_4 Цим рішенням ЄСПЛ встановив, що Україна порушила стосовно ОСОБА_4 пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв'язку з недодержанням принципів незалежності та безсторонності, а також статтю 8 Конвенції щодо права на повагу до приватного і сімейного життя.
7. 28 квітня 2017 року ОСОБА_4звернулась до Верховного Суду України (далі - ВСУ) із заявами про перегляд постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року та ухвали ВАСУ від 06 березня 2012 рокуз урахуванням рішення ЄСПЛ у справі «Куликов та інші проти України».
8. Позовні вимоги ОСОБА_4були задоволені частково: постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2008 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2009 року та ухвалу ВАСУ від 06 березня 2012 рокуВСУ скасував, а справу направив на новий судовий розгляд до ВАСУ. Тобто, ВСУ на виконання рішення ЄСПЛ у справі «Куликов та інші проти України» відновив національне судове провадження у справі ОСОБА_4
9. ВеликаПалата Верховного Суду залишила без змін рішення КАС, яким визнані протиправними та скасовані рішення ВРЮ та постанова ВРУ про звільнення ОСОБА_4 та передано на повторний розгляд ВРП вирішення питання щодо наявності підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
28. Вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду повинна була скасувати рішення КАС у частині скасування рішення ВРЮ, змістовно перевірити дотримання законодавства під час прийняття цього рішення ВРЮ, в т.ч. дослідити наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності за порушення присяги. За наслідками такого перегляду Велика Палата Верховного Суду повинна була прийняти власне остаточне рішення по суті (ухвалити нове рішення у відповідній скасованій частині) без передачі справи на повторний розгляд до Вищої ради правосуддя.
29. Аналогічна позиція була викладена нами у окремих думках у справах № 800/319/17, 800/334/17 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2018 року); № 800/320/17 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року).
20. Під час перегляду справи у порядку адміністративного судочинства необхідно з'ясувати чи висновки, зроблені ЄСПЛ, ведуть до безумовного скасування постанови ВРУ та рішення ВРЮ, прийнятих щодо А. Куликова та інших 17 суддів, в т.ч. щодо ОСОБА_4
21. ЄСПЛ у рішенні «Куликов та інші проти України», на відміну від рішення у справі «Олександр Волков проти України» не було констатовано, що розгляд справи національним судом потенційно не здатний усунути недоліки, які були допущені на етапі провадження та прийняття рішень ВРЮ та ВРУ.
30. Окрім цього ЄСПЛ у своєму рішенні «Куликов та інші проти України» не висловлювався щодо абсолютної необхідності скасування рішень ВРЮ у межах відновленого національного провадження.
31. У справі А. Куликова та інших суддів ЄСПЛ не вважав за доцільне застосовувати індивідуальні заходи до кожного із заявників. Навпаки, було звернуто увагу на те, що національний судовий розгляд може визначити наявність підстав для скасування рішень ВРЮ і ВРУ щодо заявників.
32. Констатовані ЄСПЛ недоліки процедури формування ВРЮ як дисциплінарного органу щодо суддів не свідчать про незаконність рішення ВРЮ по суті допущених суддею порушень. Більш детально аргументи на підтвердження цієї позиції викладені нами у окремих думках у вищенаведених справах (п. 29).
33. Під час національного провадження суд повинен був перевірити підстави прийняття рішення ВРЮ, змістовно оцінити його, і на основі такого аналізу констатувати наявність або ж відсутність підстав для ухвалення кінцевого рішення про звільнення судді ОСОБА_4 з посади.
34. Вважаємо, що у межах розгляду цієї адміністративної справи суд мав можливість і повноваження відповідно до національного законодавства з'ясовувати й оцінювати доводи ОСОБА_4 про відсутність в її діях порушень вимог законодавства під час здійснення правосуддя.
35. Наголошуємо, що усвоєму рішенні ЄСПЛ не робив таких висновків, які б фактично виключали дискрецію національних судів. Навпаки, з рішення «Куликов та інші проти України» слідує, що якраз національні суди повинні оцінити кожну з об'єднаних у цьому провадженні справ.
36. Ключовою відмінністю рішень ЄСПЛ «Олександр Волков проти України» та «Куликов та інші проти України» є те, що у другій справі ЄСПЛ не констатував, що відповідні національні провадження prima facie є даремними і безрезультатними (п. 148).
37. Вважаємо, що необхідно було надати правову оцінку підставам для притягнення до дисциплінарної відповідальності судді за можливі порушення нею законодавства під час здійснення правосуддя. Автоматичне скасування рішень ВРУ і ВРЮ не дозволяє здійснити таку правову оцінку дій судді.
38. Тому Велика Палата Верховного Суду повинна була скасувати рішення КАС у частині скасування рішення ВРЮ, та прийняти власне остаточне рішення по суті (ухвалити нове рішення у відповідній скасованій частині) без передачі справи на повторний розгляд до Вищої ради правосуддя.
Судді Великої Палати
Верховного Суду
Н.О. Антонюк
О.Р. Кібенко