26 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 800/369/17
Провадження № 11-259заі18
ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І. у справі за позовом ОСОБА_5 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
11 вересня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ВККС, у якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу повного доступу до інформації згідно з його запитом від 08 серпня 2017 року; визнати протиправною бездіяльність Комісії щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит про інформацію; зобов'язати відповідача надати доступ до інформації у повному обсязі.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як кандидат на посаду судді Верховного Суду звернувся до Комісії із запитом про надання йому інформації про рівень його рейтингової оцінки окремо за всіма критеріями та з посиланням на мотиви, на підставі яких ВККС дійшла відповідних висновків. Однак інформація, яку відповідач надав у відповідь на вказаний запит, є неповною, оскільки не містить конкретних даних щодо оцінювання позивача за кожним із критеріїв, передбачених чинним законодавством. Окрім того, відповідь на вказаний запит надана відповідачем з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 20 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15 лютого 2018 року на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закрив провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит.
Не погодившись із ухвалою про закриття провадження в частині заявлених позовних вимог, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 26 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнила частково, ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року скасувала, справу направила до цього суду для продовження розгляду.
Приймаючи вказану постанову, ВеликаПалата Верховного Суду виходила з того, що для застосування положень пункту 8 частини першої статті 238 КАС України як підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
На обґрунтування прийнятого рішення Велика Палата Верховного Суду також указала, що, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_5 вважав порушеними свої права внаслідок недотримання встановленого законом строку надання інформації на запит. При цьому він не повідомив суд про повне їх відновлення та вказав про те, що рішення суду в цій справі вже не зможе повністю відновити його законних прав та інтересів.
Право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання. У частині реалізації права особи на отримання інформації суб'єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації. Водночас порушення суб'єктом владних повноважень права на своєчасність доступу до публічної інформації є не відновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб'єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб. Тому порушення строків вчинення передбачених законом дій суб'єктом владних повноважень не можна виправити навіть після вчинення юридично значимих дій на виконання своїх обов'язків.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позиція суду першої інстанції у цій справі фактично унеможливлює судовий захист особи, якій відповідь на запит про надання публічної інформації була надана з порушенням установлених законодавством строків.
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду та прийнятим за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 рішенням не погоджуємося з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства»).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Гарантоване статтею 55 Конституції України та КАС України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Водночас, як убачається з обставин цієї справи, на момент звернення ОСОБА_5 із цим позовом ВККС виправила оскаржуване порушення, надавши позивачу запитувану інформацію.
За правилами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту цієї норми процесуального закону випливає, що вимога про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень може бути заявлена в адміністративному позові виключно разом з вимогою про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, яка повинна бути спрямована на відновлення порушеного права.
З набранням чинності з 15 грудня 2017 року Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції, законодавець передбачив нову підставу для закриття провадження у справі.
Зокрема, пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Тобто у разі виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень суд закриває провадження у справі, якщо відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
На нашу думку, надавши ОСОБА_5 відповідь на його запит від 08 серпня 2017 року, Комісія виправила порушення Закону № 2939-VI, чим поновила право позивача на отримання інформації до моменту його звернення до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності ВККС щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит.
За вказаних обставин висновок суду першої інстанції про закриття провадження в цій справі в частині вказаної вимоги з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України, вважаємо правильним, а ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року - законною та обґрунтованою.
Судді: В. І. Данішевська О. Б. Прокопенко
О. С. Золотніков Л. І. Рогач