Земельні ділянки для колективного садівництва надаються підприємствам, організаціям, установам із земель державного запасу і земель державного лісового фонду, не вкритих лісом або зайнятих малоцінними лісовими насадженнями, в межах зелених і приміських зон міст та інших населених пунктів з урахуванням перспективного розширення території населених пунктів, а також за межами цих зон або за межами населених пунктів, що не мають приміських і зелених зон.
У разі відсутності земель, зазначених у частині першій цієї статті, для колективного садівництва можуть надаватися, як виняток, черезсмужні, дрібноконтурні ділянки, непридатні землі, що не можуть бути використані в громадському господарстві колгоспів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств.
Не допускається відведення земель для колективного садівництва, якщо це шкодить сільськогосподарському виробництву колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств і організацій, а також земель, що є місцями відпочинку населення. Забороняється надання для цієї мети ріллі та інших цінних сільськогосподарських угідь, земель підсобних сільських господарств підприємств, організацій і установ.
Надання земель для колективного садівництва провадиться Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами обласних, районних (міських) Рад народних депутатів у межах їх компетенції. { Стаття 135 в редакції Указів ПВР УРСР N 1653-X ( 1653-10 ) від 12.03.81, N 102-XI ( 102-11 ) від 12.04.85 }