1. Представники країн-членів збираються на конгресі не пізніше, ніж через п'ять років з моменту введення у дію актів попереднього конгресу.
2. Кожна країна-член може бути представленою на конгресі одним чи кількома повноважними представниками, яким уряд цієї країни надав необхідні повноваження. У випадку необхідності, вона може бути представленою делегацією іншої країни-члена. Однак, зрозуміло, що одна делегація може представляти тільки, одну країну-члена, крім своєї власної.
3. Під час дебатів кожна країна-член має один голос.
4. В принципі, кожний конгрес визначає країну, в якій відбуватиметься наступний конгрес. Якщо це рішення виявиться неприйнятним, то Адміністративній раді надається право визначати країну, в якій будуть проходити засідання конгресу, після узгодження з нею цього питання.
5. За погодженням з Міжнародним бюро уряд країни, яка запрошує, визначає остаточну дату та точне місце скликання конгресу. В принципі, за рік до цієї дати уряд країни, яка запрошує, направляє запрошення уряду кожної країни-члена. Це запрошення може бути направлено або безпосередньо, або за посередництвом іншого уряду, або через Генерального директора Міжнародного Бюро. Уряд країни, яка запрошує, також зобов'язаний повідомляти всі уряди країн-членів про рішення, прийняті конгресом.
6. У випадку скликання конгресу, коли немає уряду, який запрошує, Міжнародне Бюро за згодою Адміністративної ради та за узгодженням з урядом Швейцарської Конфедерації вживає необхідних заходів для скликання та організації конгресу в країні місця знаходження Союзу.
В цьому випадку Міжнародне Бюро виконує функції уряду країни, яка запрошує.
7. Місце скликання надзвичайного конгресу за узгодженням з Міжнародним Бюро визначається країнами-членами, від яких виходила ініціатива скликання цього конгресу.
8. Параграфи 2 - 6 застосовуються за аналогією до надзвичайних конгресів.