Право на житло
З метою забезпечення ефективного здійснення права на житло Сторони зобов’язуються вживати заходів, спрямованих на:
1. сприяння доступові до житла належного рівня;
2. запобігання бездомності та її скорочення з метою її поступової ліквідації;
3. встановлення на житло цін, доступних для малозабезпечених осіб.
Частина III
Стаття А.
Зобов’язання
1. З урахуванням положень нижченаведеної статті B кожна Сторона зобов’язується:
a) вважати частину I цiєї Хартiї декларацiєю цiлей, до здiйснення яких вона прагнутиме всiма вiдповiдними засобами, як зазначено у вступному пунктi частини I;
b) вважати для себе обов’язковими принаймнi шість iз таких дев’яти статей частини II цiєї Хартiї: статей 1, 5, 6, 7, 12, 13, 16, 19 і 20;
c) вважати обов’язковими для себе додаткову кiлькiсть статей або позначених цифрами пунктiв частини II Хартiї, які вона може визначити, за умови, що загальна кiлькiсть статей або позначених цифрами пунктiв, якi вона вважає обов’язковими для себе, становить не менше 16 статей або 63 позначених цифрами пунктів.
2. Статті або пункти, визначені згiдно з пiдпунктами b) i c) пункту 1 цiєї статтi, повiдомляються Генеральному секретарю Ради Європи пiд час здачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.
3. Будь-яка Сторона в подальшому у повідомленні на ім’я Генерального секретаря може заявити про те, що вона вважає обов’язковими для себе будь-якi статтi або позначенi цифрами пункти частини II Хартiї, якi вона ще не прийняла згiдно з умовами пункту 1 цiєї статтi. Такi взятi у подальшому зобов’язання вважаються невід’ємною частиною ратифiкацiї, прийняття чи затвердження i набувають такої ж чинностi з першого дня місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду вiд дати отримання вiдповiдного повiдомлення.
4. Кожна Сторона забезпечує функцiонування системи iнспекцiї працi, що вiдповiдає нацiональним умовам.
Стаття B
Відношення до Європейської соціальної хартії та Додаткового протоколу 1988 року
1. Жодна Договірна Сторона Європейської соціальної хартії або Сторона Додаткового протоколу від 5 травня 1988 року не може ратифікувати, прийняти або затвердити цю Хартію, якщо вона не вважає обов’язковими для себе принаймні ті положення, які відповідають положенням Європейської соціальної хартії та, у відповідних випадках, Додаткового протоколу, що були для неї обов’язковими.
2. Прийняття зобов’язань за будь-яким положенням цієї Хартії від дати набуття чинності цими зобов’язаннями для відповідної Сторони припиняє застосування до цієї Сторони відповідного положення Європейської соціальної хартії та, у відповідних випадках, Додаткового протоколу до неї 1988 року, якщо ця Сторона є учасницею першого з цих документів чи обох документів.
Частина IV
Стаття C
Нагляд за виконанням зобов’язань, які містяться у цій Хартії
Виконання правових зобов’язань, які містяться у цій Хартії, підлягає такому самому наглядові, як Європейська соціальна хартія.
Стаття D
Колективні скарги
1. Положення Додаткового протоколу до Європейської соціальної хартії, який передбачає систему колективного оскарження, застосовуються до зобов’язань за цією Хартією щодо держав, які ратифікували зазначений Протокол.
2. Будь-яка держава, яка не є учасницею Додаткового протоколу до Європейської соціальної хартії, який передбачає систему колективного оскарження, може під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження цієї Хартії або у будь-який інший час після цього заявити у повідомленні на ім’я Генерального секретаря Ради Європи про те, що вона погоджується на здійснення нагляду за виконанням її зобов’язань, що випливають з цієї Хартії, відповідно до процедури, передбаченої у зазначеному Протоколі.
Частина V
Стаття Е
Заборона дискримінації
Здійснення прав, передбачених цією Хартією, забезпечується без будь-якої дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, стану здоров’я, належності до національної меншини, народження або інших обставин.
Стаття F
Вiдступи вiд зобов'язань пiд час вiйни або надзвичайного стану в державi
1. Пiд час вiйни або iншого надзвичайного стану в державi, який загрожує життю нацiї, будь-яка Сторона може вжити заходiв, якi вiдступають від її зобов’язань за цiєю Хартiєю, виключно в тих межах, якi зумовленi гостротою становища, якщо такi заходи не суперечать її iншим зобов’язанням за мiжнародним правом.
2. Будь-яка Сторона, яка скористається цим правом вiдступу вiд своїх зобов’язань, у розумнi строки повною мiрою iнформує Генерального секретаря Ради Європи про вжитi нею заходи i про причини їхнього вжиття. Вона також iнформує Генерального секретаря про те, коли такi заходи були припиненi i з якого часу положення Хартiї, якi вона прийняла, знову повнiстю виконуються.
Стаття G
Обмеження
1. Ефективне втiлення в життя прав i принципiв, зазначених у частинi I, та їхнє ефективне здiйснення вiдповiдно до частини II не пiдлягають жодним обмеженням, за винятком тих, якi передбаченi цими частинами i тих, якi встановленi законом i необхiднi в демократичному суспiльствi для захисту прав i свобод iнших людей або для захисту державних iнтересiв, нацiональної безпеки, здоров’я людей чи моралi.
2. Обмеження, якi дозволяються згідно з цiєю Хартiєю щодо зазначених у нiй прав i зобов’язань, застосовуються тiльки з метою, з якою вони передбаченi.
Стаття H
Хартiя і внутрiшньодержавне право чи мiжнародні угоди
Положення цiєї Хартiї не зашкоджують положенням внутрiшньодержавного права чи будь-яких двостороннiх або багатостороннiх договорiв, конвенцiй чи угод, якi вже набули або можуть набути чинностi i за якими захищеним особам може надаватися бiльш сприятливий режим.
Стаття I
Виконання взятих зобов’язань
1. Без шкоди для методів виконання зобов’язань, передбачених у цих статтях, вiдповiднi положення статей 1-31 частини II цієї Хартії виконуються за допомогою:
a) законiв або правил;
b) угод мiж роботодавцями чи органiзацiями роботодавців та органiзацiями працiвникiв;
c) поєднання цих двох методiв;
d) iнших вiдповiдних засобів.
2. Вважається, що зобов’язання, які випливають з положень пунктів 1, 2, 3, 4, 5 і 7 статті 2, пунктів 4, 6, і 7 статті 7, пунктів 1, 2, 3 і 5 статті 10 та статей 21 і 22 частини II цієї Хартії, виконунються, якщо ці положення застосовуються згiдно з пунктом 1 цiєї статтi до переважної бiльшостi вiдповiдних працiвникiв.
Стаття J
Зміни та доповнення
1. Будь-які зміни або доповнення до частин I та II цієї Хартії, спрямовані на розширення кола прав, гарантованих цією Хартією, а також будь-які зміни або доповнення до частин III-VI, запропоновані тією чи іншою Стороною або Урядовим комітетом, подаються Генеральному секретарю Ради Європи і надсилаються Генеральним секретарем Сторонам цієї Хартії.
2. Будь-які зміни або доповнення, запропоновані відповідно до положень попереднього пункту, розглядаються Урядовим комітетом, який подає ухвалений текст Комітету Міністрів на затвердження після консультацій з Парламентською Асамблеєю. Після затвердження Комітетом Міністрів, текст зміни або доповнення надсилається Сторонам для прийняття.
3. Будь-які зміни або доповнення до частини I і частини II цієї Хартії набувають чинності для тих Сторін, які їх прийняли, у перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати, на яку три Сторони поінформували Генерального секретаря про їхнє прийняття.
Для будь-якої Сторони, яка приймає зміни або доповнення після набуття ними, зміна або доповнення набувають чинності у перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати, на яку ця Сторона поінформувала Генерального секретаря про їхнє прийняття.
4. Будь-які зміни або доповнення до частин III-VI цієї Хартії набувають чинності у перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати, на яку всі Сторони поінформували Генерального секретаря про їхнє прийняття.
Частина VI
Стаття K
Пiдписання, ратифiкацiя та набуття чинності
1. Ця Хартiя вiдкрита для пiдписання державами-членами Ради Європи. Вона пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю або затвердженню. Ратифiкацiйнi грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберiгання Генеральному секретареві Ради Європи.
2. Хартiя набуває чинностi у перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати, на яку три держави-члени Ради Європи висловили свою згоду на обов’язковість для них цієї Хартії відповідно до попереднього пункту.
3. Для будь-якої держави-члена, яка висловить свою згоду на обов’язковість для неї цієї Хартії після набуття нею чинності, Хартія набуває чинності у перший день місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.
Стаття L
Територiальне застосування
1. Дiя цiєї Хартiї поширюється на територiю метрополiї кожної Сторони. Кожна Сторона, яка пiдписала цю Хартiю, пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття чи затвердження, може визначити у заяві на ім’я Генерального секретаря Ради Європи територiю, яка для цiлей цiєї статтi вважається територiєю її метрополiї.
2. Будь-яка Сторона, яка пiдписала цю Хартiю, пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття чи затвердження або в будь-який iнший час пiсля цього може заявити у повідомленні на ім’я Генерального секретаря Ради Європи про поширення дiї Хартiї цiлком або частково на визначену в цiй заявi територiю (територiї), яка не входить до складу метрополiї i за мiжнароднi вiдносини якої вона вiдповiдає або за яку вона несе мiжнародну вiдповiдальнiсть. У такiй заявi Сторона зазначає статтi або пункти частини II Хартiї, якi вона визнає обов’язковими стосовно територiй, зазначених у заяві.
3. Дiя Хартiї поширюється на територiю (територiї), зазначену у вищезгаданій заяві, починаючи з першого дня місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати отримання повідомлення про таку заяву Генеральним секретарем.
4. Будь-яка Сторона у подальшому може заявити у повідомленні на ім’я Генерального секретаря Ради Європи про те, що стосовно однiєї чи бiльше з тих територiй, на якi дiю Хартiї було поширено згiдно з пунктом 2 цiєї статтi, вона визнає обов’язковими будь-якi статтi або позначенi цифрами пункти, якi вона ще не прийняла стосовно цiєї територiї (територiй). Такi взятi у подальшому зобов’язання вважаються складовою частиною первiсної заяви щодо вiдповiдної територiї i набувають такої ж чинностi з першого дня місяця, що настає після закінчення одномісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.
Стаття M
Денонсація
1. Будь-яка Сторона може денонсувати цю Хартiю тiльки пiсля закiнчення п’ятирічного перiоду вiд дати, на яку Хартiя набула для неї чинностi, або пiсля закiнчення будь-якого наступного дворiчного перiоду i у будь-якому разі через шiсть мiсяцiв після дати повiдомлення Генерального секретаря Ради Європи у письмовiй формi про свiй намiр денонсувати Хартiю. Генеральний секретар надсилає вiдповiдну iнформацiю iншим Сторонам.
2. Будь-яка Сторона може вiдповiдно до положень попереднього пункту денонсувати будь-яку прийняту нею статтю або будь-який прийнятий нею пункт частини II Хартiї, якщо кiлькiсть статей або пунктiв, якi ця Сторона визнала обов’язковими для себе, становить не менше 16 статей та 63 пунктiв, i якщо цi статтi або пункти включають статтi, визначенi Стороною з числа тих, спеціальне посилання на які міститься у пiдпунктi b) пункту 1 статтi A.
3. Будь-яка Сторона на умовах, зазначених у пунктi 1 цiєї статтi, може денонсувати цю Хартiю або будь-яку статтю чи будь-який пункт частини II Хартiї стосовно будь-якої територiї, на яку дiя Хартiї поширюється вiдповiдно до заяви, зробленої згідно з пунктом 2 статтi L.
Стаття N
Додаток
Додаток до цiєї Хартiї становить її невід’ємну частину.
Стаття O
Повідомлення
Генеральний секретар Ради Європи повiдомляє держави-члени Ради та Генерального директора Мiжнародного бюро працi про:
a) будь-яке пiдписання;
b) здачу на зберiгання будь-якої ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття чи затвердження;
c) будь-яку дату набуття чинностi цією Хартією згiдно зі статтею K;
d) будь-яку заяву, зроблену на виконання пунктів 2 і 3 статті A, пунктів 1 і 2 статті D, пункту 2 статті F, пунктів 1, 2, 3 і 4 статті L;
e) будь-які зміни або доповнення, зроблені відповідно до статті J;
f) будь-яку денонсацію відповідно до статті M;
g) будь-який iнший акт або повiдомлення, якi стосуються цієї Хартії.
На посвiдчення чого нижчепiдписанi, належним чином на те уповноваженi представники пiдписали цю переглянуту Хартію.
Вчинено у Страсбурзi третього дня травня місяця 1996 року англiйською i французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примiрнику, який зберiгатиметься в архiвi Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає завiренi копiї цієї переглянутої Хартії кожнiй державi-члену Ради Європи та Генеральному директору Міжнародного бюро праці.
ДОДАТОК
ДО ПЕРЕГЛЯНУТОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СОЦIАЛЬНОЇ ХАРТIЇ
Сфера застосування переглянутої Європейської соцiальної хартiї щодо захищених осіб
1. Без шкоди для пункту 4 статтi 12 i пункту 4 статтi 13 особи, на яких поширюється дія статей 1-17 і 20-31, включають тiльки тих iноземцiв, які є громадянами iнших Сторін та на законних підставах проживають або працюють на територiї держави вiдповiдної Сторони, при тому розумiннi, що цi статтi мають тлумачитися в контекстi положень статей 18 i 19.
Таке тлумачення не зашкоджує поширенню будь-якою Стороною аналогiчних прав на iнших осiб.
2. Кожна Сторона надасть бiженцям, як вони визначені у Конвенцiї про статус бiженцiв, пiдписанiй у Женевi 28 липня 1951 року, та у Протоколі від 31 січня 1967 року, якi на законних підставах перебувають на території її держави, якомога сприятливіший режим i у будь-якому разі не менш сприятливий, нiж режим, передбачений зобов’язаннями Сторони за зазначеною Конвенцiєю i будь-якими iншими iснуючими мiжнародними документами, якi можуть застосовуватися до таких бiженцiв.
3. Кожна Сторона надасть особам без громадянства, як вони визначені у Конвенції про статус осіб без громадянства, укладеній у Нью-Йорку 28 вересня 1954 року, які на законних підставах перебувають на території її держави, якомога сприятливіший режим і у будь-якому разі не менш сприятливий, ніж режим, передбачений зобов’язаннями Сторони за зазначеним документом і будь-якими іншими існуючими міжнародними документами, які можуть застосовуватися до таких осіб без громадянства.
Частина I, пункт 18,
і Частина II, стаття 18, пункт 1
Встановлюється, що положення цих пунктiв не стосуються питання в’їзду на територiї держав Сторiн i не зашкоджують положенням Європейської конвенцiї про поселення, пiдписаної у Парижi 13 грудня 1955 року.
Частина II