1. Жодна країна-член не зобов'язана ані пересилати, ані доставляти адресатам відправлення письмової кореспонденції, відправники яких, проживаючи на її території, здають або доручають здачу відправлень в іншій країні з метою скористатись більш сприятливими тарифними умовами, які застосовуються в цій країні.
Можливе стягнення відшкодування з відправника чи адресата
2. Положення параграфа 1 застосовуються без розрізнення або до відправлень письмової кореспонденції, які запаковані в країні проживання відправника і потім перевезені через кордон, або до відправлень письмової кореспонденції, які запаковані в іншій країні.
1. Якщо після виплати відшкодування рекомендоване відправлення, посилка чи відправлення з оголошеною цінністю або частина вмісту, що раніше вважалося втраченим, знайдено, то відправник чи адресат, залежно від ситуації, отримує повідомлення про те, що відправлення може бути йому передано протягом трьох місяців після повернення ним суми виплаченого йому відшкодування. Одночасно, його запитують про те, кому повинно бути вручено відправлення. У випадку відмови чи відсутності відповіді протягом встановленого терміну такий самий порядок застосовується стосовно адресата чи, залежно від обставин, стосовно відправника, з наданням цій особі права дати відповідь протягом того самого періоду часу.
3. Адміністрація призначення має право вимагати від відправника, а у випадку його відсутності від Адміністрації подання оплату внутрішніх тарифів. Якщо ані відправник, ані Адміністрація подання не згодні оплачувати ці тарифи у строк, встановлений Адміністрацією призначення, ця Адміністрація може або повернути ці відправлення Адміністрації подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх згідно з її внутрішнім законодавством.
2. Якщо відправник і адресат відмовляються одержати відправлення чи не дають відповіді протягом періоду часу, передбаченого в пункті 1, воно переходить у власність адміністрації чи, де це є доцільним, адміністрацій, які понесли збитки.
4. Жодна країна-член не зобов'язана ані направляти, ані доставляти одержувачам відправлення письмової кореспонденції, які відправники подали самі або через будь-кого у великій кількості не в тій країні, де вони проживають, без одержання відповідного відшкодування. Адміністрації призначення мають право вимагати від Адміністрації подання відшкодування понесених витрат, яке не може перевищувати найбільшу суму двох таких формул: або 80% внутрішнього тарифу, який застосовується до еквівалентних відправлень, або 0,14 СПЗ за відправлення плюс 1 СПЗ за кг. Якщо Адміністрація подання відмовляється платити потрібну суму в строк, встановлений Адміністрацією призначення, то ця остання може або повернути відправлення Адміністрації подання, маючи право на відшкодування витрат за повернення, або обробляти їх згідно з її внутрішнім законодавством.
3. У випадку подальшого виявлення відправлення з оголошеною цінністю, вартість вмісту якого визнана нижчою за суму виплаченого відшкодування, відправник чи одержувач, залежно від випадку, повертає суму відшкодування за вручення відправлення незалежно від наслідків, що випливають зі злочинного оголошення цінності.