1. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
7 - 1 ) чи є підстави для здійснення судового контролю, передбаченого частинами п’ятою, шостою статті 453 - 1 цього Кодексу;
{Частину першу статті 264 доповнено пунктом 7 - 1 згідно із Законом № 4094-IX від 21.11.2024 }
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
2. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
3. Ухвалюючи рішення у справі, суд, за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний із предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із не залежних від нього причин.