"Редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо:
1) ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників);
2) вони містяться у відповіді на інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації, наданої відповідно до вимог Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 );
3) вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об'єднань громадян;
4) вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього;
5) в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом".
F. Практика Верховного Суду України
27. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 ( v0004700-95 ) від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди":
"... 11. ... Критична оцінка певних фактів... не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Однак якщо при цьому допускаються образа чи порушення інших захищених законом прав особи (розголошення без її згоди конфіденційної інформації, втручання в приватне життя тощо), то це може тягти за собою відшкодування моральної шкоди..."
28. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 ( v0007700-90 ) від 28 вересня 1990 року "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій":
"... 17. Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, особою, до якої пред'явлений позов. Проте позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей".
29. Відповідно до ухвали Верховного Суду України від 11 вересня 2002 року у справі "С. проти газети "Сім'я та Дім" ( n0100700-02 ):
"...розглядаючи справи про захист честі й гідності, (суди) мають брати до уваги, що критична оцінка фактів і недоліків, думок та поглядів, (чи) критичні огляди витворів мистецтва не можуть бути підставою для задоволення позовів про відшкодування моральної шкоди".
G. Рішення національних судів, надані Урядом
30. Уряд надав Суду рішення національних судів, які, на його думку, містять оцінку оціночних суджень, а саме:
- рішення Старокиївського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2000 року;
- рішення Радянського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2000 року;
- рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2000 року;
- рішення Лубенського районного суду Полтавської області від 21 січня 2001 року;
- рішення Артемівського міського суду Донецької області (підтримане Донецьким апеляційним судом 17 грудня 2001 р.);
- рішення Мінського районного суду м. Києва від 24 липня 2001 року;
- рішення Володарського міського суду від 18 вересня 2001 року;
- рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 вересня 2001 року;
- рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2003 року;
- рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 15 травня 2000 року;
- витяги з рішень щодо застосування ст. 10 Конвенції ( 995_004 ) національними судами, які наведені в книзі заступника Голови апеляційного суду Миколаївської області В. Паліюка "Застосування судами України Конвенції про захист прав та основних свобод людини" (стор. 146-212).
H. Витяги із судової статистики, опублікованої Верховним Судом
31. Відповідний витяг зі статистики Верховного Суду за 2002 рік зазначає таке:
"У 2002 році судами розглядалося близько 6177 справ щодо захисту честі, гідності та ділової репутації. З них 1978 позовів розглядалися по суті, що становить 49,4 % від загальної кількості справ, процедури в яких були припинені; позови були задоволені в 1116 справах, або 56,4 % від загальної кількості справ, у яких прийнято рішення. Позивачам у цих справах компенсовано близько 4 224 000 грн. До судів подано приблизно 1109 позовів проти засобів масової інформації, з яких 356 справ розглядалося по суті, 223 позови було задоволено, або 62,6 % від справ, що розглядалися, і ... були прийняті рішення. Загальна сума задоволених позовів становила 1 191 000 грн".
32. Відповідний витяг зі статистики Верховного Суду за 2003 рік зазначає таке:
"У 2003 році судами розглядалося близько 6200 справ щодо захисту честі, гідності і ділової репутації; 2000 справ розглядалися по суті, і процедури щодо них були припинені. У 1100 справах позови були задоволені (53,5% від загальної кількості справ). Загальна сума задоволених позовів сягнула 8 419 000 грн. Серед вказаних справ 927 справ було ініційовано проти засобів масової інформації, що на 16,4% менше, ніж попереднього року. З цих позовів розглядалося 308 справ і 187 заяв було задоволено, що становить приблизно 60,7% від усіх справ, що розглядалися. Загальна сума задоволених позовів дорівнювала 4 535 000 грн".
IV. ВІДПОВІДНІ ЗВІТИ ЩОДО СТАНУ СВОБОДИ СЛОВА В УКРАЇНІ
A. Звіт Human Rights Watch від березня 2003
33. У звіті Human Rights Watch (березень 2003, том 15, N 2 (D)) зазначається про систематичний "правовий утиск" українських ЗМІ з боку Уряду та про спроби останнього контролювати ЗМІ та інформацію, що ними поширюється.
B. Звіт Державного департаменту США про ситуацію щодо ЗМІ в Україні (2003 р.)
34. У відповідних положеннях Звіту Держдепартаменту США зазначається:
"a. Свобода Слова та Преси
... Неурядова організація "Freedom House" знизила рейтинг країни з "частково вільної" до "невільної" через державну цензуру на телебаченні, постійний утиск і підрив роботи незалежних ЗМІ та неспроможність органів державної влади адекватно розслідувати випади проти журналістів.
... Використання погрози подання позовів щодо наклепу продовжували придушувати свободу преси, однак спостерігається, що кількість позовів упродовж року зменшилася.
... 3 квітня Верховна Рада прийняла закон, який встановлює межу щодо суми компенсації, яку можна вимагати за позовами щодо наклепу. Закон вимагає, аби позивач вносив плату від 1 до 10 % від розміру компенсації, яку він вимагає, у формі мита, яка йому не повертається, якщо позивач програє справу. Крім того, закон звільняє пресу від відповідальності за необразливі висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критику. Незважаючи на ці заходи, служба уповноваженого ВР з прав людини висловила занепокоєння щодо "астрономічних" сум, присуджених як компенсація за стверджуваний наклеп.
... Для впливу чи залякування преси урядові установи використовували кримінальні справи щодо наклепу та позови, які ґрунтувалися на стверджуваному завданні шкоди "особистій честі та гідності". Відповідно до даних Інституту Масової Інформації впродовж року було подано 46 позовів проти ЗМІ та журналістів. За оцінками ІМІ, 90% цих позовів були подані посадовими особами. Стаття 7 ЦК ( 1540-06 ) дозволяє кожному, включаючи посадовців, вимагати відшкодування шкоди, якщо поширена інформація є недостовірною або завдає шкоди честі й гідності особи.
Новий ЦК ( 435-15 ), прийнятий цього року, який має набрати чинності в 2004 році, передбачає, що негативна інформація про особу має вважатися недостовірною, якщо особа, яка поширила інформацію, не доведе протилежне. Журналісти та правові аналітики висловили занепокоєння тим, що цей кодекс матиме негативний вплив на свободу слова та преси".
C. Тиск, політика та преса (витяг зі Звіту Статті 19 щодо свободи преси в Україні)
35. У відповідних частинах Звіту Статті 19 щодо свободи преси в Україні (параграф 3.6 "Свобода слова та наклеп") зазначене таке:
"4.1.3. Україна: ...У 1999 році було зареєстровано 2258 позовів проти ЗМІ на суму понад 90 млрд грн, з яких приблизно 55% було подано посадовими особами. Близько 70% цих справ були фіктивними й ініційовані з метою здійснення впливу на діяльність ЗМІ. Як повідомлялося, в 2001 році проти газети "День" було подано 45 позовів на загальну суму 3,5 млн грн. Така сама ситуація була й у 2002 році. Деякі суди першої інстанції навіть видають накази про замороження рахунків газети на час розгляду в суді цивільних справ щодо наклепів, а майно газети може бути конфісковано для того, щоб змусити її сплатити штрафи.
... Відповідно, багато журналістів публікуються анонімно, використовуючи псевдонім, аби при висвітленні політично чутливих питань уникнути особистих нападок. Зокрема, журналісти відчувають, що критика Верховної Ради та Кабінету Міністрів є відносно безпечною, на відміну від критики Президента.