Загальні положення
1. Дія цієї глави поширюється на гарантії погашення як митних боргів, що виникли, так і митних боргів, що можуть виникнути, якщо не зазначено вище.
2. Якщо митні органи вимагають надання гарантії погашення можливого або наявного митного боргу, така гарантія повинна покривати суму ввізного чи вивізного мита й інші збори, що підлягають сплаті у зв'язку з увозом або вивозом товарів, якщо:
(a) гарантія використовується для поміщення товарів під процедуру транзиту Союзу; або
(b) гарантія може використовуватись у більш ніж одній державі-члені.
Гарантія, що не може використовуватись за межами держави-члена, де вона вимагається, діє виключно в такій державі-члені та повинна покривати щонайменше суму ввізного чи вивізного мита.
3. Якщо митні органи вимагають надання гарантії, вона повинна вимагатись від боржника чи особи, що може стати боржником. Вони можуть також дозволяти надання гарантії особою, відмінною від особи, що від неї вимагається гарантія.
4. Без обмеження статті 97, митні органи повинні вимагати надання тільки однієї гарантії щодо окремих товарів або окремої декларації.
Надана щодо окремої декларації гарантія поширюється на відповідну митному боргу суму ввізного чи вивізного мита та інші збори, що ними обкладаються всі товари, які вказані у такій декларації або випущені на підставі такої декларації, незалежно від правильності такої декларації.
Якщо гарантію не вивільнено, вона може також використовуватись, у межах забезпеченої суми, для стягнення сум ввізного чи вивізного мита та інших зборів, що підлягають сплаті внаслідок проведення поствипускного контролю таких товарів.
5. За заявою особи, зазначеної в параграфі 3 цієї статті, митні органи можуть відповідно до статті 95(1), (2) і (3) дозволити надання комплексної гарантії для покриття відповідної митному боргу суми ввізного чи вивізного мита стосовно двох або більше операцій, декларацій або митних процедур.
6. Митні органи здійснюють моніторинг гарантії.
7. Гарантія не вимагається від держав, регіональних і місцевих органів влади чи інших органів, що їхня діяльність регулюється нормами публічного права, якщо вони діють як публічні органи.
8. Гарантія не вимагається у будь-якому з таких випадків:
(a) у разі товарів, що їх перевозять Рейном, водними шляхами Рейну, Дунаєм або водними шляхами Дунаю;
(b) у разі товарів, що їх перевозять стаціонарною транспортною установкою;
(c) в окремих випадках, якщо товари поміщено під процедуру тимчасового ввозу;
(d) у разі товарів, що їх поміщено під процедуру транзиту Союзу з використанням зазначеного в пункті (е) статті 233(4) спрощення та що їх перевозять морським або повітряним транспортом між портами Союзу або аеропортами Союзу.
9. Митні органи можуть відмовитись від вимоги про надання гарантії, якщо сума ввізного чи вивізного мита, що підлягає забезпеченню, не перевищує статистичного граничного значення для декларацій, встановленого у статті 3(4) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 471/2009 від 6 травня 2009 року про статистику Співтовариства щодо зовнішньої торгівлі з країнами, що не є членами ( - 4 ).