Заходи, що їх повинні вживати митні органи
1. Митні органи вживають будь-яких необхідних заходів, у тому числі конфіскацію та продаж або знищення, для розпорядження товарами в таких випадках:
(а) якщо одне з передбачених у митному законодавстві зобов'язань стосовно переміщення товарів з третіх країн на митну територію Союзу не виконано або товари приховано від митного нагляду;
(b) якщо випуск товарів неможливий із будь-якої з таких причин:
(i) провести або продовжити огляд товарів протягом встановленого митними органами строку було неможливо з причин, відповідальність за які несе декларант;
(ii) не надано документів, що підлягають наданню до поміщення товарів під відповідну митну процедуру або до їх випуску для відповідної митної процедури;
(iii) платежі або гарантію, що їх повинно бути здійснено або надано стосовно ввізного чи вивізного мита, у відповідних випадках, не здійснено або не надано протягом встановленого строку;
(iv) товари підпадають під дію заборон або обмежень;
(c) якщо товари не забрано протягом розумного строку після їх випуску;
(d) якщо після випуску товарів встановлено, що вони не відповідають умовам для такого випуску; або
(e) якщо здійснено відмову від товарів на користь держави відповідно до статті 199.
2. Товари з третіх країн, від яких здійснено відмову на користь держави або які арештовано чи конфісковано, вважаються поміщеними під процедуру митного складу. Їх повинно бути внесено до обліку оператора митного складу або, якщо вони перебувають у володінні митних органів, останніми.
Якщо товари, що підлягають знищенню, відмові на користь держави, арешту або конфіскації, вже є предметом митної декларації, то в обліку вказується така митна декларація. Митні органи визнають таку митну декларацію недійсною.
3. Витрати на вжиття зазначених у параграфі 1 заходів несе:
(а) у зазначеному в пункті (а) параграфа 1 випадку, будь-яка особа, що повинна була виконати відповідні зобов'язання або приховала товари від митного нагляду;
(b) у зазначених у пунктах (b) і (с) параграфа 1 випадках, декларант;
(c) у зазначеному в пункті (d) параграфа 1 випадку, особа, що повинна виконувати умови, що регулюють випуск товарів;
(d) у зазначеному в пункті (е) параграфа 1 випадку, особа, що відмовляється від товарів на користь держави.