Сфера застосування
1. Ця секція застосовується до таких контрактів і операцій:
(a) деривативні контракти, визначені в додатку II до Регламенту (ЄС) № 575/2013, за винятком таких контрактів:
(i) деривативні контракти, кліринг за якими прямо або опосередковано здійснюється через центрального контрагента, якщо виконані всі такі умови:
- позиції та активи інвестиційної фірми, пов’язані з такими контрактами, розділені та відокремлені, як на рівні учасника клірингу, так і на рівні центрального контрагента, від позицій і активів учасника клірингу та інших клієнтів такого учасника клірингу, і в результаті такого розділення та відокремлення відповідні позиції та активи захищені від банкрутства згідно з національним правом у випадку дефолту або неплатоспроможності учасника клірингу або одного чи більше його інших клієнтів,
- закони, підзаконні нормативно-правові акти, правила та договірні домовленості, які застосовуються до або є обов’язковими для учасника клірингу, сприяють передачі позицій клієнта, пов’язаних із такими контрактами, і відповідного забезпечення іншому учаснику клірингу протягом застосовного маржинального періоду ризику у випадку дефолту або неплатоспроможності початкового учасника клірингу,
- інвестиційна фірма отримала незалежний та обґрунтований письмовий правовий висновок, згідно з яким у випадку виникнення юридичних претензій інвестиційна фірма не понесе збитків у зв’язку з неплатоспроможністю учасника клірингу або будь-якого з його клієнтів;
(ii) біржові деривативні контракти;
(iii) деривативні контракти, утримувані для хеджування позиції інвестиційної фірми, що виникає в результаті діяльності поза торговим портфелем;
(b) операції з тривалим строком розрахунків;
(c) операції репо;
(d) операції з надання чи взяття в позику цінних паперів чи товарів;
(e) операції маржинального кредитування;
(f) будь-які інші типи операцій фінансування з цінними паперами;
(g) кредити та позики, зазначені в пункті (2) секції В додатка І до Директиви 2014/65/ЄС, якщо інвестиційна фірма здійснює торговельну операцію від імені клієнта або отримує та передає розпорядження, не виконуючи його.
Для цілей пункту (a)(i) першого підпараграфа деривативні контракти, кліринг за якими прямо або опосередковано здійснювався через кваліфікованого центрального контрагента, вважаються такими, що відповідають умовам, визначеним у зазначеному пункті.
2. Операції із зазначеними нижче типами контрагентів не враховують при розрахуванні K-TCD:
(a) центральні уряди та центральні банки, якщо базисним експозиціям можна присвоїти вагу ризику 0% згідно зі статтею 114 Регламенту (ЄС) № 575/2013;
(b) багатосторонні банки розвитку, визначені у статті 117(2) Регламенту (ЄС) № 575/2013.
(c) міжнародні організації, визначені у статті 118 Регламенту (ЄС) № 575/2013.
3. За умови попередньої згоди з боку компетентних органів інвестиційна фірма може не враховувати при розрахуванні K-TCD операції з контрагентом, який є її материнською компанією, її дочірньою компанією, дочірньою компанією її материнської компанії або компанією, пов’язаною відносинами у розумінні статті 22(7) Директиви 2013/34/ЄС. Компетентні органи надають згоду в разі виконання таких умов:
(a) контрагент є кредитною установою, інвестиційною фірмою або фінансовою установою, що підпадає під дію належних пруденційних вимог;
(b) контрагент повністю включений у ту саму пруденційну консолідацію, що й інвестиційна фірма, згідно з Регламентом (ЄС) № 575/2013 чи статтею 7 цього Регламенту, або контрагент та інвестиційна фірма підлягають нагляду в розрізі відповідності вимогам щодо перевірки капіталу групи згідно зі статтею 8 цього Регламенту;
(c) контрагент підпадає під ті самі процедури оцінювання, вимірювання і контролю ризиків, що й інвестиційна фірма;
(d) контрагент заснований у тій самій державі-члені, що й інвестиційна фірма;
(e) відсутні поточні або потенційні істотні практичні або правові перешкоди для швидкої передачі власних коштів або погашення зобов’язань контрагента перед інвестиційною фірмою.
4. Як відступ від цієї секції, інвестиційна фірма може, за згодою компетентного органу, розраховувати вартість експозиції за деривативними контрактами, вказаними в додатку ІІ до Регламенту (ЄС) № 575/2013, і за операціями, зазначеними в пунктах (b)-(f) параграфа 1 цієї статті, шляхом застосування одного з методів, визначених у секції 3, 4 або 5 глави 6 розділу ІІ частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013, а також розраховувати пов’язані вимоги до власних коштів шляхом множення вартості експозиції на фактор ризику, визначений за типом контрагента, як визначено в таблиці 2 у статті 26 цього Регламенту.
Інвестиційні фірми, які підпадають під нагляд на консолідованій основі згідно з главою 2 розділу ІІ частини першої Регламенту (ЄС) № 575/2013, можуть розраховувати пов’язану вимогу до власних коштів шляхом множення зважених на ризик сум експозицій, розрахованих згідно із секцією 1 глави 2 розділу ІІ частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013, на 8%.
5. При застосуванні відступу, передбаченого в параграфі 4 цієї статті, інвестиційні фірми також повинні застосовувати коефіцієнт коригування кредитної оцінки (CVA) шляхом множення вимоги до власних коштів, розрахованої згідно з параграфом 2 цієї статті, на CVA, розрахований згідно зі статтею 32.
Замість застосування коефіцієнта CVA, інвестиційні фірми, які підпадають під нагляд на консолідованій основі згідно з главою 2 розділу ІІ частини першої Регламенту (ЄС) № 575/2013, можуть розраховувати вимоги до власних коштів для ризику коригування кредитної оцінки згідно з розділом VI частини третьої Регламенту (ЄС) № 575/2013.