Визнання установ контролю та органів контролю
1. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти з метою визнання установ контролю та органів контролю, які мають право здійснювати перевірки й видавати органічні сертифікати в третіх країнах, скасовувати визнання таких установ контролю та органів контролю і створювати перелік визнаних установ контролю та органів контролю.
Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 55(2).
2. Установи контролю та органи контролю визнаються відповідно до параграфа 1 для контролю імпорту категорій продуктів, перелік яких міститься у статті 35(7), якщо вони відповідають таким критеріям:
(a) вони офіційно зареєстровані в державі-члені або в третій країні;
(b) вони здатні здійснювати контроль, щоб забезпечити дотримання умов, встановлених у пунктах (a), (b)(i) і (c) статті 45(1) і в цій статті по відношенню до органічних продуктів і продуктів перехідного періоду, призначених для імпортування до Союзу, без делегування завдань контролю; для цілей цього пункту делегуванням не вважають завдання контролю, здійснювані особами, які в силу індивідуального контракту або офіційного договору підлягають управлінському контролю чи процедурам установ контролю або органів контролю, які є сторонами такого договору, і заборона делегувати завдання контролю не стосується відбору зразків;
(c) вони пропонують адекватні гарантії об’єктивності й неупередженості і не мають жодного конфлікту інтересів у зв’язку з виконанням їхніх завдань контролю; зокрема, вони мають процедури, які забезпечують, щоб залучений до контролю та виконання інших дій персонал не мав жодних конфліктів інтересів, і щоб одні й ті самі інспектори не інспектували операторів понад 3 роки поспіль;
(d) що стосується органів контролю, вони акредитовані для цілей їх визнання відповідно до цього Регламенту тільки одним органом акредитації згідно з відповідним гармонізованим стандартом «Оцінювання відповідності - Вимоги для органів, що здійснюють сертифікацію продуктів, процесів та послуг», покликання на який опубліковане в Офіційному віснику Європейського Союзу;
(e) вони мають експертні знання, обладнання й інфраструктуру, необхідні для виконання завдань контролю, і мають достатню кількість відповідного кваліфікованого та досвідченого персоналу;
(f) вони спроможні та компетентні здійснювати діяльність з сертифікації та контролю відповідно до вимог цього Регламенту та зокрема Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2021/1698 ( - 25) для кожного типу оператора (окремий оператор або група операторів) у кожній третій країні та для кожної категорії продуктів, для яких вони хочуть мати визнання;
(g) вони мають запроваджені процедури й механізми для забезпечення неупередженості, якості, послідовності, ефективності та відповідності контролю й інших дій, які вони виконують;
(h) вони мають достатньо кваліфікованого та досвідченого персоналу, щоб ефективно та своєчасно здійснювати контроль та інші дії;
(i) вони мають відповідні приміщення й обладнання, які належним чином обслуговуються, щоб забезпечити ефективне та своєчасне здійснення персоналом контролю та інших дій;
(j) вони мають процедури для забезпечення того, щоб їхній персонал мав доступ до об’єктів операторів і документації, яку ведуть оператори, для того, щоб бути здатними виконувати свої завдання;
(k) вони мають відповідні внутрішні вміння, підготовку та процедури для здійснення ефективного контролю операторів, включно з інспектуваннями, а також, у відповідних випадках, системи внутрішнього контролю групи операторів;
(l) їхнє попереднє визнання для конкретної третьої країни та/або категорії продуктів не було скасоване відповідно до параграфа 2a або їхня акредитація не була скасована чи тимчасово припинена будь-яким органом акредитації відповідно до порядку тимчасового припинення або скасування, встановленого згідно з відповідним міжнародним стандартом, зокрема стандартом 17011 Міжнародної організації зі стандартизації (ISO) «Оцінювання відповідності. Загальні вимоги до органів акредитації, що акредитують органи з оцінювання відповідності», протягом 24 місяців, що передують:
(i) їхньому запиту про визнання для тієї самої третьої країни і/або тієї самої категорії продуктів, крім випадків, коли попереднє визнання було скасоване відповідно до пункту (k) параграфа 2a;
(ii) їхньому запиту про розширення сфери визнання на додаткову третю країну відповідно до статті 2 Делегованого регламенту (ЄС) 2021/1698, крім випадків, коли попереднє визнання було скасоване відповідно до пункту (k) параграфа 2a цієї статті;
(iii) їхньому запиту про розширення сфери визнання на додаткову категорію продуктів відповідно до статті 2 Делегованого регламенту (ЄС) 2021/1698;
(m) у випадку органів контролю, вони є публічними адміністративними організаціями в третій країні, для якої вони подають заяву на визнання;
(n) вони відповідають процедурним вимогам, встановленим у главі I Делегованого регламенту (ЄС) 2021/1698; і
(o) вони відповідають усім додатковим критеріям, які можуть бути встановлені в делегованому акті, ухваленому відповідно до параграфа 7.
2a. Комісія може скасувати визнання установи контролю або органу контролю для конкретної третьої країни та/або категорії продуктів, якщо:
(a) один із критеріїв визнання, встановлений у параграфі 2, більше не виконується;
(b) Комісія не отримала річний звіт, зазначений у статті 4 Делегованого регламенту (ЄС) 2021/1698, у термін, визначений у згаданій статті, або включена в цей річний звіт інформація є неповною, неточною чи не відповідає вимогам, встановленим у згаданому Регламенті;
(c) установа контролю або орган контролю не надає чи не передає всю інформацію, пов’язану з технічним досьє, згаданим у параграфі 4, з системою контролю, яку вона/він застосовує, або з актуальним списком операторів чи груп операторів, або з органічними продуктами, які входять у сферу її/його визнання;
(d) установа контролю або орган контролю не повідомляє Комісії протягом 30 календарних днів про зміни в своєму технічному досьє, згаданому в параграфі 4;
(e) установа контролю або орган контролю не надає інформацію на запит Комісії або держави-члена у визначені терміни, або така інформація є неповною, неточною чи не відповідає вимогам, встановленим у цьому Регламенті, в Делегованому регламенті (ЄС) 2021/1698 і в імплементаційному акті, який ухвалюють на підставі параграфа 8, або не співпрацює з Комісією, зокрема під час розслідувань невідповідності;
(f) установа контролю або орган контролю не погоджується на ініційовану Комісією виїзну перевірку або аудит;
(g) результат виїзної перевірки або аудиту свідчить про систематичне незадовільне функціонування заходів контролю, або установа контролю чи орган контролю не здатні впровадити всі рекомендації, надані Комісією після виїзної перевірки або аудиту, у запропонованому ними плані дій, поданому Комісії;
(h) установа контролю або орган контролю не вживає належних коригувальних заходів у відповідь на встановлені невідповідності й порушення у строк, визначений Комісією відповідно до серйозності ситуації, який становить щонайменше 30 календарних днів;
(i) у випадку зміни оператором його установи контролю або органу контролю, установа контролю або орган контролю не передає новій установі контролю або органу контролю відповідні елементи контрольної документації оператора, включно з письмовими протоколами, протягом щонайбільше 30 календарних днів після отримання запиту на передавання від оператора або від нової установи контролю чи органу контролю;
(j) існує ризик ввести споживача в оману щодо істинної природи (походження) продуктів, на які поширюється визнання; або
(k) установа контролю або орган контролю протягом 48 місяців поспіль не сертифікували жодного оператора у третій країні, для якої вони мають визнання.
3. Акредитацію, зазначену в пункті (d) параграфа 2, надає тільки:
(a) національний орган акредитації у Союзі відповідно до Регламенту (ЄС) № 765/2008; або
(b) орган акредитації за межами Союзу, який підписав багатосторонню угоду про визнання під егідою Міжнародного акредитаційного форуму.
4. Установи контролю та органи контролю подають Комісії запит про визнання. Такий запит складається з технічного досьє, що містить всю необхідну інформацію, щоб забезпечити відповідність критеріям, встановленим у параграфі 2.
Установи контролю надають останній звіт про результати оцінювання, виданий компетентним органом, а органи контролю надають атестат про акредитацію, виданий органом акредитації. У відповідних випадках установи контролю та органи контролю також надають останні звіти за результатами регулярного виїзного оцінювання, нагляду й багаторічного періодичного оцінювання їхньої діяльності.
5. На основі інформації, зазначеної в параграфі 4, та будь-якої іншої релевантної інформації щодо установи контролю та органу контролю Комісія забезпечує належний нагляд за визнаними установами контролю та органами контролю шляхом регулярного перегляду їхньої діяльності й визнання. Для цілей такого визнання Комісія може вимагати додаткову інформацію від органів акредитації або, відповідно, від компетентних органів.
6. Характер нагляду, зазначений у параграфі 5, визначають на основі оцінки ймовірності невідповідності, беручи до уваги, зокрема, діяльність установи контролю та органу контролю, тип продуктів і операторів, яких вони контролюють, а також зміни в правилах виробництва й заходах контролю.
Визнання установи контролю та органів контролю, зазначених у параграфі 1, негайно скасовується, зокрема, відповідно до процедури, зазначеної в тому ж параграфі, якщо були виявлені серйозні або неодноразові порушення щодо сертифікації або контролю та дій, встановлених відповідно до параграфа 8, і якщо установа контролю та орган контролю не вжили належних і вчасних заходів для усунення порушень на вимогу Комісії у визначений Комісією строк. Такий строк визначають відповідно до серйозності проблеми і він становить загалом щонайменше 30 днів.
7. Комісія уповноважена ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 54:
(a) для внесення змін у параграф 2 цієї статті, а саме, шляхом додавання нових критеріїв до встановлених у цьому параграфі критеріїв щодо визнання установ контролю та органів контролю, зазначеного в параграфі 1 цієї статті, та щодо скасування такого визнання, або шляхом внесення змін до таких доданих критеріїв;
(b) для доповнення цього Регламенту в тому, що стосується:
(i) здійснення нагляду установами контролю та органами контролю, визнаними Комісією, відповідно до параграфа 1, включно з виїзними перевірками; а також
(ii) контролю та інших дій, які повинні виконувати ці установи контролю та органи контролю.
8. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, щоб забезпечити вжиття належних заходів щодо випадків підозрюваної або виявленої невідповідності, зокрема, тих, які впливають на справжність органічних продуктів або продуктів перехідного періоду, імпортованих згідно з визнанням, передбаченим цією статтею. Такі заходи можуть полягати, зокрема, в перевірці справжності органічних продуктів або продуктів перехідного періоду перед введенням їх в обіг у Союзі, та, у відповідних випадках, у призупиненні дії дозволу на введення в обіг таких продуктів у Союзі як органічних продуктів або як продуктів перехідного періоду.
Такі імплементаційні акти ухвалюють відповідно до експертної процедури, зазначеної у статті 55(2).
9. З належним чином обґрунтованих причин терміновості, які пов’язані з недобросовісними практиками або практиками, несумісними з принципами й правилами органічного виробництва, захистом довіри споживачів або захистом добросовісної конкуренції між операторами, Комісія ухвалює негайно застосовні імплементаційні акти згідно з процедурою, зазначеною в статті 55(3), для вжиття заходів, зазначених у параграфі 8 цієї статті, або для ухвалення рішення щодо скасування визнання установ контролю та органів контролю, зазначених у параграфі 1 цієї статті.