Прийнятні витрати
1. Гранти не повинні перевищувати загальної межі, вираженої як абсолютна величина (далі - «максимальна сума гранту»), що встановлюється на основі:
(a) загальної суми фінансування, не пов’язаного з витратами, відповідно до пункту (a) першого підпараграфа статті 125(1);
(b) очікуваних прийнятних витрат, якщо можливо, у випадку, зазначеному в пункті (b) першого підпараграфа статті 125(1);
(c) прямо визначеної заздалегідь загальної суми очікуваних прийнятних витрат у формі єдиних сум, питомих витрат або фіксованих ставок згідно з пунктами (c), (d) та (e) першого підпараграфа статті 125(1).
Без обмеження базового акта, гранти можуть бути додатково виражені як відсоток очікуваних прийнятних витрат, коли грант має форму, зазначену в пункті (b) першого підпараграфа, або як відсоток єдиних сум, питомих витрат або фінансування за фіксованою ставкою, що згадані в пункті (с) першого підпараграфа.
Якщо грант має форму, зазначену в пункті (b) першого підпараграфа цього параграфа, та якщо через специфіку заходу грант може бути виражений лише як абсолютна величина, перевірка прийнятних витрат проводиться згідно зі статтею 155(4) та, у відповідних випадках, статтею 155(5).
2. При збереженні максимальної зазначеної в базовому акті ставки спільного фінансування.
(a) грант не повинен перевищувати прийнятні витрати;
(b) якщо грант має форму, зазначену в пункті (b) першого підпараграфа параграфа 1, та якщо очікувані прийнятні витрати включають витрати на працю волонтерів, зазначені в статті 181(8), грант не повинен перевищувати очікувані прийнятні витрати, відмінні від витрат на працю волонтерів.
3. Прийнятні витрати, фактично понесені бенефіціаром згідно з пунктом (b) першого підпараграфа статті 125(1), повинні відповідати всім таким критеріям:
(a) вони понесені протягом виконання заходу або робочої програми, за винятком витрат, пов’язаних із заключними звітами та аудиторськими свідоцтвами;
(b) вони зазначені в загальному кошторисі заходу або робочої програми;
(c) вони необхідні для реалізації заходу або робочої програми, що є предметом гранту;
(d) вони можуть бути визначені та перевірені, зокрема, вони відображаються в бухгалтерській документації бенефіціара та визначаються відповідно до чинних стандартів бухгалтерського обліку країни, де бенефіціар має осідок, та відповідно до звичайних процедур обліку витрат бенефіціара;
(e) вони відповідають вимогам чинного податкового та законодавства та законодавства про соціальне забезпечення;
(f) вони обґрунтовані, виправдані та відповідають принципу розсудливого управління фінансами, зокрема в частині ощадності та ефективності.
4. У запрошеннях подати пропозиції зазначаються категорії витрат, що вважаються прийнятними для фінансування з боку Союзу.
Якщо в базовому акті та на додаток до параграфа 3 цієї статті не передбачено інше, вказані нижче категорії витрат є прийнятними, якщо відповідальний розпорядник визначив їх як такі в запрошенні подати пропозиції:
(a) витрати, пов’язані з гарантією попереднього фінансування, поданою бенефіціаром, якщо ця гарантія вимагається відповідальним розпорядником згідно зі статтею 152(1);
(b) витрати, пов’язані зі свідоцтвами про фінансову звітність та звітами про оперативну перевірку, якщо такі свідоцтва або звіти вимагаються відповідальним розпорядником;
(c) ПДВ, якщо він не підлягає відшкодуванню відповідно до чинного національного законодавства про ПДВ і сплачується бенефіціаром, відмінним від неоподатковуваної особи в розумінні першого підпараграфа статті 13(1) Директиви Ради 2006/112/ЄС ( - 56);
(d) амортизаційні витрати, за умови що вони фактично понесені бенефіціаром;
(e) витрати на заробітну плату персоналу національних адміністрацій, якщо вони пов’язані з вартістю діяльності, яку відповідний орган публічної влади не провадив би, якби відповідний проект не здійснювався.
Для цілей пункту (с) другого підпараграфа:
(a) ПДВ вважається таким, що не підлягає відшкодуванню, якщо відповідно до національного законодавства він може бути віднесений до будь-яких таких операцій:
(i) звільнені від оподаткування операції без права вирахування;
(ii) операції, що не оподатковуються ПДВ;
(iii) операції, зазначені в пункті (i) або (ii), щодо яких ПДВ не підлягає вирахуванню, а повертається згідно зі спеціальними схемами відшкодування або через компенсаційні фонди, що не зазначені в Директиві 2006/112/ЄС, навіть якщо така схема або фонд передбачений національним законодавством про ПДВ;
(b) ПДВ, пов’язаний з операціями, вказаними в статті 13(2) Директиви 2006/112/ЄС, вважається сплаченим бенефіціаром, відмінним від неоподатковуваної особи в розумінні першого підпараграфа статті 13(1) зазначеної Директиви, незалежно від того, чи відповідна держава-член розглядає ці операції як операції, що здійснюються органами публічного права, що діють як органи публічної влади.