Угоди з країнами та територіями, які не є частиною території Союзу
1. Комісія може дозволити будь-якій державі-члену укласти угоду з третьою країною або з територією поза межами територіальної сфери дії ДЄС та ДФЄС, як зазначено у статті 355 ДФЄС («відповідна країна або територія»), що містить відступи від цього Регламенту, щоб уможливити грошові перекази між такою країною або територією та відповідною державою-членом, які вважатимуться грошовими переказами в межах такої держави-члена.
Такі угоди можуть бути авторизовані лише у разі виконання всіх таких умов:
(a) відповідна країна або територія є учасником валютного союзу з відповідною державою-членом, є частиною валютної зони такої держави-члена або підписала конвенцію з грошових питань із Союзом, представленим державою-членом;
(b) надавачі платіжних послуг у відповідній країні або на відповідній території прямо або опосередковано беруть участь у платіжних та розрахункових системах у такій державі-члені; та
(c) відповідна країна або територія вимагає від надавачів платіжних послуг, що перебувають під її юрисдикцією, застосовувати такі самі правила, як і правила, встановлені згідно з цим Регламентом.
2. Держава-член, що бажає укласти угоду, зазначену в параграфі 1, повинна подати запит до Комісії та надати їй всю необхідну інформацію для розгляду запиту.
3. Після отримання Комісією такого запиту грошові перекази між такою державою-членом і відповідною країною або територією тимчасово вважатимуться грошовими переказами в межах такої держави-члена до ухвалення рішення відповідно до цієї статті.
4. Якщо протягом двох місяців після отримання запиту Комісія вважає, що вона не має всієї необхідної інформації для розгляду запиту, вона зв'язується з відповідною державою-членом та вказує додаткову інформацію, яка вимагається.
5. Протягом одного місяця після отримання всієї інформації, яку вона вважає необхідною для розгляду запиту, Комісія повинна відповідним чином повідомити державу-член, що подає запит, та передати копії запиту іншим державам-членам.
6. Протягом трьох місяців після надання повідомлення, зазначеного у параграфі 5 цієї статті, Комісія ухвалює рішення, відповідно до статті 23(2), про те, чи дозволити відповідній державі-члену укласти угоду, яка є предметом запиту.
У будь-якому разі, Комісія ухвалює рішення, як зазначено у першому підпараграфі, протягом 18 місяців після отримання запиту.
7. До 26 березня 2017 року держави-члени, яким було дозволено укласти угоди з відповідною країною або територією згідно з Імплементаційним рішенням Комісії 2012/43/ЄС ( - 4), Рішенням Комісії 2010/259/ЄС ( - 5), Рішенням Комісії 2009/853/ЄС ( - 6) або Рішенням Комісії 2008/982/ЄС ( - 7), повинні надати Комісії оновлену інформацію, необхідну для розгляду згідно з пунктом (c) другого підпараграфа параграфа 1.
Протягом трьох місяців після отримання такої інформації Комісія повинна перевірити надану інформацію, щоб переконатися в тому, що відповідна країна або територія вимагає від надавачів платіжних послуг, що перебувають під її юрисдикцією, застосовувати такі самі правила, як і правила, встановлені згідно з цим Регламентом. Якщо після такої перевірки Комісія вважатиме, що умова, встановлена у пункті (с) другого підпараграфа параграфа 1, вже не виконується, вона скасовує відповідне Рішення Комісії або Імплементаційне рішення Комісії.