Зберігання записів
1. Інформація про платника та отримувача платежу не повинна зберігатися довше, ніж це є суворо необхідним. Надавачі платіжних послуг платника та отримувача платежу повинні зберігати записи з інформацією, зазначеною у статтях 4-7, протягом п’яти років.
2. Після закінчення періоду зберігання, зазначеного у параграфі 1, надавачі платіжних послуг повинні забезпечити видалення персональних даних, якщо інше не передбачено національним правом, яке повинне визначати, за яких обставин надавачі платіжних послуг можуть або повинні продовжувати зберігати дані. Держави-члени можуть дозволяти або вимагати подальше зберігання лише після проведення ними детальної оцінки доцільності й пропорційності такого подальшого зберігання та того, чи вони вважають його обґрунтованим, якщо це необхідно для запобігання, виявляння або розслідування відмивання грошей або фінансування тероризму. Такий подальший період зберігання не повинен перевищувати п’ять років.
3. Якщо станом на 25 червня 2015 року триває провадження щодо запобігання, виявлення, розслідування або переслідування стосовно підозри у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму в державі-члені, а надавач платіжних послуг володіє інформацією або документами, які стосуються зазначеного відкритого провадження, надавач платіжних послуг може зберігати зазначену інформацію або документи, відповідно до національного права, протягом п’ятирічного періоду, починаючи з 25 червня 2015 року. Держави-члени можуть, без обмеження національного кримінального права про докази, застосовного до поточних кримінальних розслідувань та судових процесів, дозволити або вимагати зберігання такої інформації або документів протягом додаткового п’ятирічного періоду, якщо необхідність і пропорційність такого подальшого зберігання було встановлено для цілей запобігання, виявлення, розслідування або переслідування стосовно підозри у відмиванні грошей або фінансуванні тероризму.