Національні рішення сторін та держав, що не є сторонами, щодо імпорту
1. Експортер поважає будь-яке рішення щодо імпорту ГМО, призначених для безпосереднього використання як харчових продуктів чи кормів або для переробки, ухвалене стороною відповідно до статті 11(4) Протоколу або державою імпорту, що не є стороною, відповідно до її внутрішніх регулятивних рамок, що відповідають меті Протоколу.
2. Якщо сторона або держава імпорту, що не є стороною, які є країнами, що розвиваються, або країнами з перехідною економікою, заявила через BCH, що ухвалить відповідно до статті 11(6) Протоколу рішення перед імпортом конкретного ГМО, призначеного для безпосереднього використання як харчового продукту чи корму або для переробки, експортер не розпочинає перше експортування такого ГМО, якщо не було дотримано процедури, передбаченої зазначеним положенням.
3. Відсутність з боку сторони або держави імпорту, що не є стороною, підтвердження отримання нотифікації або повідомлення про її рішення відповідно до параграфа 2 не означає її згоди на імпорт або відмови від імпорту ГМО, призначених для безпосереднього використання як харчових продуктів чи корму або для переробки. Жоден ГМО не може бути предметом транскордонних переміщень для безпосереднього використання як харчового продукту чи корму або для переробки, якщо він не дозволений в межах Співтовариства або компетентний орган третьої країни не надав чіткої згоди на імпорт, як того вимагає стаття 12 Регламент (ЄС) № 178/2002.
Секція 3
ГМО, призначені для локалізованого використання