Запобіжний механізм для нових насаджень
1. Держави-члени повинні щорічно видавати дозволи на нові насадження, площа яких становить 1 % загальної площі, фактично засадженої виноградом на їхній території, заміряної станом на 31 липня попереднього року.
2. Держави-члени можуть:
(a) застосовувати на національному рівні відсоток, нижчий за відсоток, установлений у параграфі 1;
(b) обмежити видачу дозволів на регіональному рівні для конкретних ділянок, прийнятних для виробництва вин з охоронюваною назвою місця походження, для ділянок, прийнятних для виробництва вин із охоронюваним географічним зазначенням, або ділянок без географічного зазначення.
3. Кожне з обмежень, зазначених у параграфі 2, повинне сприяти впорядкованому зростанню виноградних насаджень, повинне бути встановлено на рівні, що перевищує 0 %, і повинне бути обґрунтовано однією або більше з наведених нижче конкретних підстав:
(a) потреба уникнути належним чином продемонстрованого ризику виникнення надлишкової пропозиції продуктів винної галузі, пов’язаного з ринковими перспективами для таких продуктів, не виходячи за межі того, що є необхідним для задоволення цієї потреби;
(b) потреба уникнути належним чином продемонстрованого ризику значного знецінення певної охоронюваної назви місця походження або охоронюваного географічного зазначення.
4. Держави-члени оприлюднюють будь-які рішення, ухвалені відповідно до параграфа 2; такі рішення повинні бути належним чином обґрунтовані. Держави-члени негайно інформують Комісію про такі рішення та їх обґрунтування.