-
Програми підтримки сектора оливкової олії та столових оливок
1. Союз фінансує трирічні робочі програми, що їх повинні розробити організації виробників, визнані згідно зі статтею 152, асоціації організацій виробників, визнані згідно зі статтею 156, або міжгалузеві організації, визнані відповідно до статті 157, в одній або декількох з таких сфер:
(a) моніторинг ринку та управління ринком у секторі оливкової олії та столових оливок;
(b) поліпшення впливу вирощування оливок на довкілля;
(c) підвищення конкурентоспроможності вирощування оливок за допомогою модернізації;
(d) покращення якості виробництва оливкової олії та столових оливок;
(e) система простежуваності, сертифікація та охорона якості оливкової олії та столових оливок, зокрема моніторинг якості оливкової олії, яку продають кінцевим споживачам, під управлінням національних адміністрацій;
(f) поширення інформації про заходи, які проводять організації виробників, асоціації організацій виробників або міжгалузеві організації для покращення якості оливкової олії та столових оливок.
Робочі програми, розроблені на період з 1 квітня 2021 року, повинні закінчуватися до 31 грудня 2022 року.
2. Фінансування Союзом робочих програм, зазначених у параграфі 1, на 2020 рік, становить:
(a) 11098000 євро для Греції;
(b) 576000 євро для Франції;
(c) 35991000 євро для Італії.
Фінансування Союзом робочих програм, зазначених у параграфі 1, як для 2021, так і для 2022, становить:
(a) 10666000 євро для Греції;
(b) 554000 євро для Франції;
(c) 34590000 євро для Італії.
3. Максимальне фінансування Союзом робочих програм, зазначених у параграфі 1, дорівнює сумам, що їх утримують держави-члени. Максимальне фінансування прийнятних витрат становить:
(a) 75 % для діяльності в галузях, зазначених у пунктах (a), (b) та (c) параграфа 1;
(b) 75 % для інвестицій в основний капітал та 50 % для інших видів діяльності у сфері, зазначеній у пункті (d) параграфа 1;
(c) 75 % для робочих програм, що здійснюються щонайменше в трьох третіх країнах або державах-членах, що не є виробниками, визнаними організаціями, зазначеними в параграфі 1, з щонайменше двох держав-членів, які є виробниками у сферах, зазначених у пунктах (e) та (f) параграфа 1, а також 50 % для інших видів діяльності в зазначених сферах.
Додаткове фінансування в розмірі до 50 % витрат, що їх не покриває фінансування Союзу, забезпечує держава-член.