Застосування статті 101(1) ДФЄС
Звітування Комісією про зміни на ринку
1. Протягом періодів серйозного порушення рівноваги на ринках Комісія може ухвалювати імплементаційні акти про те, що статтю 101(1) ДФЄС не застосовують до угод та рішень фермерів, асоціацій фермерів або асоціацій таких асоціацій або визнаних організацій виробників, асоціацій визнаних виробників та визнаних міжгалузевих організацій у будь-якому з секторів, зазначених у статті 1(2) цього Регламенту, за умови, що такі угоди та рішення не заважають належному функціонуванню внутрішнього ринку, безпосередньо спрямовані на стабілізацію відповідного сектора та підпадають під одну чи кілька таких категорій:
1. У своїх звітах обсерваторій ринку Союзу, створені відповідно до статті 222а, повинні визначати загрози потрясінь на ринку, пов'язані зі значними збільшеннями чи зменшеннями цін на внутрішніх чи зовнішніх ринках або з іншими подіями чи обставинами, що мають подібний вплив.
(a) вилучення з обігу або вільне розповсюдження їхніх продуктів;
2. Комісія повинна регулярно надавати Європейському Парламенту і Раді інформацію про ситуацію на ринку щодо сільськогосподарських продуктів, причини потрясінь на ринку та можливі заходи реагування на такі потрясіння на ринку, зокрема заходи, передбачені у статтях 219, 220, 221 та 222 глави I розділу I частини II, а також обґрунтування таких заходів.
(b) перетворення та перероблення;
(c) зберігання приватними операторами;
(d) спільні заходи з просування;
(e) домовленості про вимоги до якості;
(f) спільне придбання засобів виробництва, необхідних для боротьби з поширенням шкідників та хвороб тварин і рослин у Союзі, або засобів виробництва, необхідних для подолання наслідків стихійних лих у Союзі;
(g) тимчасове планування виробництва з урахуванням специфіки виробничого циклу.
В імплементаційних актах Комісія визначає фактичні та географічні межі дії цього відступу та, відповідно до параграфа 3, період, протягом якого застосовують відступи.
Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).
3. Угоди та рішення, зазначені в параграфі 1, дійсні лише протягом строку, що не перевищує шести місяців.
Однак Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, за якими санкціонує такі угоди та рішення на додатковий строк, що не перевищує шести місяців. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).