Вертикальні та горизонтальні ініціативи заради сталості
1. Стаття 101(1) ДФЄС не застосовується до угод, рішень та узгоджених практик виробників сільськогосподарських продуктів, які пов'язані з виробництвом сільськогосподарських продуктів або торгівлею ними та які мають на меті застосування стандартів сталості, які є вищими за ті, що встановлені Союзом чи національним правом, за умови, що такі угоди, рішення та узгоджені практики встановлюють лише такі обмеження щодо конкуренції, які є незамінними для досягнення такого стандарту.
2. Параграф 1 застосовується до угод, рішень та узгоджених практик виробників сільськогосподарських продуктів, сторонами яких є декілька виробників або один чи декілька виробників та один чи декілька операторів на різних рівнях виробництва, перероблення і торгівлі в ланцюгу постачання харчових продуктів, включно з розповсюдженням.
3. Для цілей параграфа 1 «стандарт сталості» означає стандарт, який має на меті сприяти досягненню однієї або декількох із зазначених нижче цілей:
(a) екологічні цілі, в тому числі пом'якшення наслідків зміни клімату та адаптування до змін клімату, стале використання та охорона ландшафтів, води і ґрунту, перехід на циркулярну економіку, в тому числі зменшення відходів харчових продуктів, запобігання забрудненню та контроль забруднення, а також охорона та відновлення біорізноманіття й екосистем;
(b) виробництво сільськогосподарських продуктів у такі способи, що дають змогу зменшити використання пестицидів та управляти ризиками, пов'язаними з їх використанням, або зменшити небезпеку антибіотикорезистентності в сільськогосподарському виробництві; та
(c) здоров'я й благополуччя тварин;
4. Угоди, рішення та узгоджені практики, що відповідають умовам, зазначеним у цій статті, не повинні заборонятися; ухвалення жодного попереднього рішення з такою метою не вимагається.
5. Комісія повинна видати настанови для операторів щодо умов для застосування цієї статті до 8 грудня 2023 року.
6. З 8 грудня 2023 року виробники, зазначені в параграфі 1, можуть вимагати від Комісії висновку щодо відповідності угод, рішень та узгоджених практик, згаданих у параграфі 1, положенням цієї статті. Комісія надсилає заявникам свій висновок протягом чотирьох місяців з моменту отримання повного запиту.
Якщо Комісія в будь-який час після видачі висновку виявляє, що умови, згадані в параграфах 1, 3 та 7 цієї статті, більше не виконуються, вона заявляє, що в майбутньому до відповідних угод, рішень чи узгоджених практик застосовуватиметься стаття 101(1) ДФЄС, та інформує про це виробників.
Комісія може за власною ініціативою або на запит держави-члена змінювати зміст висновку, зокрема, якщо заявник надав неточну інформацію або здійснив зловживання висновком.
7. Національний орган з питань конкуренції, зазначений у статті 5 Регламенту (ЄС) № 1/2003, може в окремих випадках ухвалювати рішення про те, що в майбутньому одна або декілька угод, рішень та узгоджених практик, згаданих у параграфі 1, повинні бути змінені, припинені або взагалі не мати місце, якщо він вважає, що таке рішення необхідне, щоб запобігти усуненню конкуренції, або якщо він вважає, що досягнення цілей, визначених у статті 39 ДФЄС, під загрозою.
Для угод, рішень та узгоджених практик з більше ніж однією державою-членом Комісія ухвалює рішення, зазначене в першому підпараграфі цього параграфа, без застосування процедур, зазначених у статті 229(2) та (3).
Діючи відповідно до першого підпараграфа цього параграфа, національний орган з питань конкуренції інформує Комісію в письмовій формі після ініціювання першого формального заходу з розслідування та повідомляє Комісію про будь-які ухвалені в результаті цього рішення невідкладно після їх ухвалення.
Рішення, зазначені в цьому параграфі, не застосовують раніше, ніж у день повідомлення про них відповідних підприємств.