Винятки для цілей спільної аграрної політики та фермерів і їх асоціацій
1. Статтю 101(1) ДФЄС не застосовують до зазначених у статті 206 цього Регламенту угод, рішень та практик, необхідних для досягнення цілей, викладених у статті 39 ДФЄС.
Статтю 101(1) ДФЄС не застосовують до угод, рішень та узгоджених практик фермерів, асоціацій фермерів, асоціацій таких асоціацій або організацій виробників, визнаних згідно зі статтею 152 або статтею 161 цього Регламенту, або асоціацій організацій виробників, визнаних згідно зі статтею 156 цього Регламенту, які стосуються виробництва або продажу сільськогосподарських продуктів або використання спільних приміщень й устаткування для зберігання, оброблення або перероблення сільськогосподарських продуктів, якщо досягнення цілей, визначених у статті 39 ДФЄС, не знаходиться під загрозою.
Цей параграф не застосовують до угод, рішень та узгоджених практик, які передбачають обов'язок застосовувати однакові ціни або за якими виключають конкуренцію.
2. Угоди, рішення та узгоджені практики, що відповідають умовам, зазначеним у параграфі 1 цієї статті, не повинні заборонятися; ухвалення жодного попереднього рішення з такою метою не вимагається.
Однак, фермери, асоціації фермерів, асоціації таких асоціацій або організації виробників, визнані згідно зі статтею 152 або статтею 161 цього Регламенту, або асоціації організацій виробників, визнані згідно зі статтею 156 цього Регламенту, можуть подати запит на надання висновку Комісії щодо сумісності таких угод, рішень та узгоджених практик з цілями статті 39 ДФЄС.
Комісія невідкладно опрацьовує запити на надання висновку та надсилає заявникам свій висновок протягом чотирьох місяців з моменту отримання повного запиту. Комісія може за власною ініціативою або на запит держави-члена змінювати зміст висновку, зокрема, якщо заявник надав неточну інформацію або здійснив зловживання висновком.
У будь-яких національних провадженнях щодо застосування статті 101 ДФЄС або у будь-яких таких провадженнях Союзу тягар доведення порушення статті 101(1) ДФЄС покладають на сторону чи орган, що заявляє про порушення. На сторону, яка користується виключеннями, передбаченими в параграфі 1 цієї статті, покладають обов'язок довести, що умови зазначеного параграфа виконано.