Регулювання пропозиції сільськогосподарських продуктів із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням
1. Без обмеження статей 167 та 167а цього Регламенту, на запит організації виробників або асоціації організацій виробників, визнаної згідно зі статтею 152(1) або 161(1) цього Регламенту, міжгалузевої організації, визнаної згідно зі статтею 157(1) цього Регламенту, групи операторів, згаданої у статті 3(2) Регламенту (ЄС) № 1151/2012, або групи виробників, згаданої у статті 95(1) цього Регламенту, держави-члени можуть встановити на обмежений період зобов'язальні правила для регулювання пропозиції сільськогосподарських продуктів, згаданих у статті 1(2) цього Регламенту, з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням відповідно до статті 5(1) та (2) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 або відповідно до пунктів (a) та (b) статті 93(1) цього Регламенту.
2. Правила, згадані в параграфі 1 цієї статті, встановлюють за умови існування попередньої угоди між принаймні двома третинами виробників продукту, згаданого в параграфі 1 цієї статті, або їхніми представниками, на яких припадає принаймні дві третини виробництва такого продукту в географічному регіоні, згаданому у пункті (c) статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 або пунктах (a)(iii) та (b)(iv) статті 93(1) цього Регламенту, якщо йдеться про вино. Якщо виробництво продукту, згаданого в параграфі 1 цієї статті, передбачає перероблення, і в специфікації продукту, згаданій у статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 або у статті 94(2) цього Регламенту, встановлені обмеження щодо використання сировини в конкретному географічному регіоні, держави-члени повинні вимагати, для цілей дотримання правил, що підлягають установленню відповідно до параграфа 1 цієї статті, щоб:
(a) із виробниками такої сировини у конкретному географічному регіоні проводили консультації до укладення угоди, згаданої в цьому параграфі; або
(b) принаймні дві третини виробників такої сировини або їхні представники, на яких припадає принаймні дві третини виробництва такої сировини, використовуваної у переробленні в конкретному географічному регіоні, також були сторонами угоди, згаданої в цьому параграфі.
3. Як відступ від параграфа 2 цієї статті, для виробництва сиру з охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням правила, згадані в параграфі 1 цієї статті, встановлюють за умови існування попередньої угоди між принаймні двома третинами виробників молока або їхніми представниками, на яких припадає принаймні дві третини сирого молока, використовуваного для виробництва такого сиру, та, у відповідних випадках, принаймні двома третинами виробників такого сиру або їхніми представниками, на яких припадає принаймні дві третини виробництва такого сиру, в географічному регіоні, згаданому в пункті (c) статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012.
Для цілей першого підпараграфа цього параграфа для сиру з охоронюваним географічним зазначенням географічний регіон походження сирого молока, як зазначено у специфікації продукту для такого сиру, повинен збігатися з географічним регіоном, зазначеним у пункті (c) статті 7(1) Регламенту (ЄС) № 1151/2012 для такого сиру.
4. Правила, зазначені у параграфі 1:
(a) повинні стосуватися лише регулювання пропозиції відповідного продукту та, у відповідних випадках, відповідної сировини і бути спрямовані на узгодження пропозиції такого продукту з попитом;
(b) повинні впливати лише на відповідний продукт та, у відповідних випадках, відповідну сировину;
(c) можуть бути зобов'язальними протягом щонайбільше трьох років, але їхній строк дії може бути продовжено після цього періоду згідно з новим запитом, як зазначено в параграфі 1;
(d) не повинні шкодити торгівлі продуктами, на які не поширюються такі правила;
(e) не повинні стосуватися будь-яких операцій, здійснених після першої реалізації відповідного продукту;
(f) не повинні дозволяти встановлення фіксованих цін, у тому числі у випадках, коли ціни установлюють в якості орієнтиру чи рекомендації;
(g) не повинні унеможливлювати доступність надлишкової частини відповідного продукту, яка в іншому випадку була би доступною;
(h) не повинні створювати дискримінацію, становити бар'єр для нових учасників ринку або негативно впливати на малих виробників;
(i) повинні сприяти збереженню якості відповідного продукту або розвитку відповідного продукту.
(j) не повинні обмежувати положення статті 149 та статті 152(1а).
5. Правила, зазначені в параграфі 1, опубліковують в офіційній публікації відповідної держави-члена.
6. Держави-члени повинні проводити перевірки, щоб забезпечити виконання умов, установлених у параграфі 4. Якщо компетентні національні органи виявляють, що такі умови не виконано, держави-члени повинні скасувати правила, згадані в параграфі 1.
7. Держави-члени повинні негайно повідомляти Комісію про зазначені в параграфі 1 правила, які вони ухвалили. Комісія повинна поінформувати інші держави-члени про будь-яке повідомлення про такі правила.
8. Комісія може в будь-який час ухвалити імплементаційні акти, що вимагають від держави-члена скасувати правила, встановлені такою державою-членом відповідно до параграфа 1 цієї статті, якщо Комісія виявляє, що такі правила не відповідають умовам, установленим у параграфі 4 цієї статті, перешкоджають конкуренції або викривляють її у значній частині внутрішнього ринку чи загрожують вільній торгівлі або досягненню цілей статті 39 ДФЄС. Такі імплементаційні акти ухвалюють без застосування процедур, зазначених в статті 229(2) та (3) цього Регламенту.