Ст. 164

Чинна редакція від 07.12.2021 · Регламент набрав чинності 20.12.2013

Розділ II. ПРАВИЛА, ЯКІ СТОСУЮТЬСЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ ВИРОБНИКІВ → Глава III. Організації виробників, асоціації та міжгалузеві організації → Секція 3. Розширення дії правил та обов'язкові внески

Розширення дії правил

1. Якщо визнану організацію виробників, визнану асоціацію організацій виробників або визнану міжгалузеву організацію, що функціонує в конкретному економічному просторі або просторах держави-члена, розглядають як представницьку у виробництві певного продукту, його переробленні або торгівлі ним, відповідна держава-член може на запит такої організації зробити зобов'язальними протягом обмеженого періоду часу деякі угоди, рішення або узгодженні практики, погоджені в рамках такої організації, для інших операторів, які діють у відповідному економічному просторі або відповідних економічних просторах незалежно від того, чи є вони фізичними особами або групами, які не належать до організації або асоціації.

2. Для цілей цієї секції «економічний простір» означає географічну зону, що складається із суміжних або сусідніх регіонів виробництва, умови виробництва і реалізації у яких є однорідними, або, стосовно продуктів із охоронюваною назвою місця походження або охоронюваним географічним зазначенням, яку/яке визнано згідно з правом Союзу, географічну зону, вказану у специфікації продукту.

3. Організацію або асоціацію вважають представницькою, якщо у відповідному економічному просторі або відповідних економічних просторах держави-члена, на неї припадає:

(a) частка обсягу виробництва відповідного продукту або відповідних продуктів, або їх перероблення, або торгівлі ними:

(i) для організацій виробників у секторі фруктів та овочів щонайменше 60 % або

(ii) в інших випадках щонайменше дві третини; і

(b) понад 50 % відповідних виробників у випадку організацій виробників.

Однак якщо у випадку міжгалузевих організацій визначення частки обсягу виробництва відповідного продукту чи відповідних продуктів, їх перероблення або торгівлі ними створює практичні труднощі, держава-член може встановити національні правила для визначення певного рівня представництва, зазначеного в пункті (a)(ii) першого підпараграфа.

Якщо запит на розширення дії її правил на інших операторів охоплює більше ніж один економічних простір, організація або асоціація повинна продемонструвати зазначений у першому підпараграфі мінімальний рівень представництва для кожної з галузей, які вона об'єднує в кожному відповідному просторі.

4. Правила, на розширення дії яких на інших операторів може бути подано запит, як зазначено в параграфі 1, повинні мати одну з таких цілей:

(a) звітування про виробництво та ринок;

(b) установлення правил виробництва суворіших, ніж правила Союзу чи національні правила;

(c) складення типових договорів, які відповідають правилам Союзу;

(d) маркетинг;

(e) охорона довкілля;

(f) заходи для просування та використання потенціалу продуктів;

(g) заходи для охорони органічного сільського господарства, а також назв місця походження, марковання якості та географічних зазначень;

(h) дослідження для підвищення вартості продуктів, зокрема за допомогою нових способів використання, які не становлять загрози здоров'ю людей;

(i) дослідження для покращення якості продукції;

(j) дослідження, зокрема, методів вирощування, які дозволяють скоротити використання продуктів для охорони рослин та здоров'я тварин і гарантувати збереження ґрунту та збереження або поліпшення стану довкілля;

(k) визначення мінімального рівня якості та мінімальних стандартів пакування і представлення;

(l) використання сертифікованого насіння, крім випадків, коли його використовують для органічного виробництва у розумінні Регламенту (ЄС) 2018/848, та моніторинг якості продукту;

(m) запобігання ризикам у сферах фітосанітарії, здоров'я тварин, безпечності харчових продуктів або охорони довкілля та управління такими ризиками;

(n) управління побічними продуктами та їх валоризація.

Такі правила не повинні завдавати будь-якої шкоди іншим операторам у відповідній державі-членові або в Союзі чи перешкоджати входженню нових операторів на ринок та не повинні призводити до будь-яких наслідків, зазначених у переліку у статті 210(4), або іншим чином суперечити чинному законодавству Союзу або чинним національним правилам.

5. Розширення дії правил, зазначене у параграфі 1, необхідно довести до уваги операторів шляхом опублікування в повному обсязі в офіційній публікації відповідної держави-члена.

6. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про будь-яке рішення, ухвалене за цією статтею.

Редакції цієї статті

Тут лише ті дати, коли змінився текст саме цієї статті: редакції акта, які її не торкнулися, у список не потрапляють. Інколи зміна стосується не самої норми, а лише приміток про внесення змін — сторінка порівняння каже про це прямо.