Договірні відносини у секторі молока та молочних продуктів
1. Якщо держава-член ухвалює рішення, що кожне постачення на її території сирого молока фермером переробнику сирого молока повинен регулювати письмовий договір між сторонами, та/або ухвалює рішення, що перші покупці повинні надати письмову пропозицію щодо укладення договору на постачення сирого молока фермерами, такий договір та/або така пропозиція повинні відповідати умовам, установленим у параграфі 2.
Якщо держава-член ухвалює рішення, що постачення сирого молока фермерами переробнику сирого молока повинен регулювати письмовий договір між сторонами, вона повинна також вирішити, який етап чи етапи постачення повинен регулювати такий договір, якщо постачення сирого молока здійснюють один або більше збирачів.
Для цілей цієї статті «збирач» означає підприємство, яке транспортує сире молоко від фермера або іншого збирача до переробника сирого молока або іншого збирача, якщо в кожному такому випадку відбувається передання права власності на сире молоко.
1a. Якщо держави-члени не скористаються можливостями, передбаченими у параграфі 1 цієї статті, виробник, організація виробників або об'єднання організацій виробників може вимагати, щоб постачення сирого молока переробнику сирого молока регулювалося письмовим договором між сторонами і/або письмовою пропозицією щодо договору від перших покупців, відповідно до умов, встановлених у першому підпараграфі параграфа 4 цієї статті.
Якщо перший покупець є мікро-, малим чи середнім підприємством у розумінні Рекомендації 2003/361/ЄС, договір і/або пропозиція щодо укладення договору не є обов'язковими, без обмеження можливості для сторін скористатися типовим договором, розробленим міжгалузевою організацією.
2. Договір та/або пропозицію укласти договір, зазначені в параграфі 1 та 1а:
(a) повинні бути вчинені до постачення,
(b) повинні бути складені в письмовій формі, і
(c) повинні включати, зокрема, такі елементи:
(i) ціну, що її потрібно сплатити за постачення, яка:
- є незмінною і визначеною в договорі, та/або
- розраховується шляхом поєднання різних факторів, визначених у договорі, які можуть включати об'єктивні показники, індекси й методи розрахунку кінцевої ціни, які є легкодоступними і зрозумілими та відображають зміни в ринкових умовах, доставлений обсяг та якість чи склад доставленого сирого молока; такі показники можуть бути основані на відповідних цінах, вартості виробництва та ринковій вартості; у зв'язку з цим держави-члени можуть визначати показники згідно з об'єктивними критеріями на основі проведених досліджень щодо виробництва та ланцюга постачання харчових продуктів; сторони договорів мають право посилатися на такі показники чи на будь-які інші показники, які вони вважають релевантними,
(ii) обсяг сирого молока, яке може та/або повинно бути постачено, у тому числі час таких постачень,
(iii) строк дії договору, що може бути укладений на обмежений або необмежений строк з положеннями про розірвання договору,
(iv) детальну інформацію щодо періодів та процедур оплати,
(v) механізми збирання або постачання сирого молока, і
(vi) правила, застосовні за обставин непереборної сили.
3. Як відступ від параграфів 1 і 1a, договір та/або пропозиція щодо укладення договору не вимагаються, якщо член кооперативу постачає сире молоко кооперативу, членом якого він є, якщо статут такого кооперативу або правила та рішення, передбачені в цих статутах або ухвалені відповідно до них, містять положення, які мають силу, подібну до сили положень, викладених у пунктах (a), (b) і (c) параграфа 2.
4. Сторони вільно ведуть переговори щодо усіх елементів договорів постачення сирого молока, що укладаються фермерами, збирачами або переробниками сирого молока, в тому числі елементів, зазначених у пункті (c) параграфа 2.
Незважаючи на перший підпараграф, застосовують один з або декілька таких пунктів:
(a) якщо відповідно до параграфа 1 держава-член ухвалює рішення зробити укладення письмового договору постачення сирого молока обов'язковим, то вона може встановити:
(i) зобов'язання для сторін погодити зв'язок між визначеною постаченою кількістю та ціною, що підлягає сплаті за таке постачення.
(ii) мінімальний строк дії, застосовний лише до письмових договорів між виробником і першим покупцем сирого молока; такий мінімальний строк дії повинен становити щонайменше шість місяців і не повинен перешкоджати належному функціонуванню внутрішнього ринку;
(b) якщо відповідно до параграфа 1 держава-член ухвалює рішення про те, що перший покупець сирого молока повинен надати фермеру письмову пропозицію щодо укладення договору, то вона може передбачити, що пропозиція повинна включати мінімальний строк дії договору, встановлений національним правом для цієї цілі; такий мінімальний строк дії повинен становити щонайменше шість місяців і не повинен перешкоджати належному функціонуванню внутрішнього ринку.
Другий підпараграф не повинен обмежувати право фермера відмовитися від такого мінімального строку дії за умови, що він вчинить це у письмовій формі. У такому випадку сторони можуть вільно вести переговори щодо всіх елементів договору, у тому числі елементів, зазначених у пункті (c) параграфа 2.
5. Держави-члени, які використовують варіанти, зазначені у цій статті, повинні повідомляти Комісію про те, як вони їх застосовують.
6. Комісія може ухвалювати імплементаційні акти, установлюючи заходи, необхідні для однакового застосування пунктів (a) і (b) параграфа 2 і параграфа 3 цієї статті, та заходи, пов'язані з повідомленнями, які повинні здійснювати держави-члени відповідно до цієї статті. Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 229(2).