Партнерство та багаторівневе врядування
1. Щодо Угоди про партнерство та кожної програми, кожна держава-член, відповідно до своїх інституційних і правових рамок, організовує партнерство з компетентними регіональними та місцевими органами влади. Партнерство також включає таких партнерів:
(a) компетентні міські та інші органи публічної влади;
(b) економічних і соціальних партнерів; та
(c) відповідні органи, що представляють громадянське суспільство, в тому числі партнерів зі сфери охорони довкілля, неурядові організації, та органи, відповідальні за сприяння соціальній інкліюзії, гендерній рівності та недискримінації.
2. Відповідно до підходу багаторівневого врядування, держави-члени залучають партнерів, зазначених у параграфі 1, до підготовки Угод про партнерство і звітів про прогрес та протягом підготовки та впровадження програм, у тому числі через участь у комітетах з моніторингу програм відповідно до статті 48.
3. Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалити делегований акт відповідно до статті 149 для підготовки Європейського кодексу поведінки щодо партнерства («кодекс поведінки») з метою підтримки та сприяння державам-членам в організації партнерства відповідно до параграфів 1 і 2 цієї статті. Кодекс поведінки повинен викладати рамки, в яких держави-члени, відповідно до своїх інституційних і правових рамок, а також своїх національних і регіональних компетенцій, досягають впровадження партнерства. Кодекс поведінки, за повного дотримання принципів субсидіарності та пропорційності, встановлює такі елементи:
(a) основні принципи щодо прозорих процедур, яких потрібно дотримуватися для визначення відповідних партнерів, у тому числі, у відповідних випадках, їхніх головних організацій, з метою сприяння державам-членам у призначенні найбільш репрезентативних відповідних партнерів, згідно з їхніми інституційними та правовими рамками;
(b) основні принципи та належну практику щодо залучення різних категорій відповідних партнерів, викладених у параграфі 1, до підготовки Угоди про партнерство та програм; інформацію, яку потрібно надати щодо їхнього залучення, та на різних стадіях впровадження;
(c) належну практику щодо формулювання правил членства та внутрішніх процедур комітетів з моніторингу, які повинні вирішити, у відповідних випадках, держави-члени чи комітети з моніторингу програм згідно з відповідними положеннями цього Регламенту та правилами окремих фондів;
(d) основні цілі та належну практику в разі, якщо орган управління залучає відповідних партнерів до підготовки запитів на внесення пропозицій та зокрема належної практики для запобігання потенційним конфліктам інтересів у разі, якщо є ймовірність того, що відповідні партнери також виступають потенційними бенефіціарами, а також залучення відповідних партнерів до підготовки звітів про прогрес і відносно моніторингу та оцінювання програм згідно з відповідними положеннями цього Регламенту та правил окремих фондів;
(e) орієнтовні сфери, теми та належну практику стосовно того, як компетентні органи держав-членів можуть використовувати ЄСІ фонди, в тому числі технічну допомогу, для зміцнення інституційної спроможності відповідних партнерів згідно з відповідними положеннями цього Регламенту та правилами окремих фондів;
(f) роль Комісії в розповсюдженні інформації про належну практику;
(g) основні принципи та належну практику, які здатні сприяти оцінюванню державами-членами втілення партнерства та його додаткових переваг.
У жодному випадку положення кодексу поведінки не повинні суперечити відповідним положенням цього Регламенту чи правилам окремих фондів.
4. Комісія повідомляє до 18 квітня 2014 року одночасно Європейському Парламенту і Раді делегований акт, зазначений у параграфі 3 цієї статті, про Європейський кодекс поведінки щодо партнерства. Такий делегований акт не повинен вказувати датою застосування дату, що є ранішою, ніж дата його ухвалення.
5. Порушення будь-якого зобов’язання, накладеного на держав-членів, цією статтею чи делегованим актом, ухваленим відповідно до параграфу 3 цієї статті, не становить порушення, що призводить до фінансового коригування відповідно до статті 85.
6. Щонайменше один раз на рік, для кожного ЄСІ фонду, Комісія проводить консультації з організаціями, що представляють партнерів на рівні Союзу, щодо впровадження підтримки від такого ЄСІ фонду та звітує перед Європейським Парламентом і Радою про результати.