Здійснення делегованих повноважень
1. Повноваження ухвалювати делеговані акти надане Комісії на умовах, встановлених у цій статті.
2. Повноваження ухвалювати делеговані акти, зазначені в статті 5(3), другому параграфі статті 12, четвертому підпараграфі статті 22(7), статті 37(13), третьому підпараграфі статті 38(4), статті 39a(7), статті 40(4), статті 41(3), другому підпараграфі статті 42(1), статті 42(6), другому, третьому, четвертому та сьомому підпараграфах статті 61(3), статтях 63(4), 64(4) та 67(5a), другому параграфі статті 68, четвертому параграфі статті 101, п’ятому підпараграфі статті 122(2), першому підпараграфі статті 125(8), статті 125(9), статті 127(7) та (8) і статті 144(6), надаються Комісії з 21 грудня 2013 року до 31 грудня 2020 року.
3. Делегування повноважень, зазначених у статті 5(3), другому параграфі статті 12, четвертому підпараграфі статті 22(7), статті 37(13), третьому підпараграфі статті 38(4), статті 39a(7), статті 40(4), статті 41(3), другому підпараграфі статті 42(1), статті 42(6), другому, третьому, четвертому та сьомому підпараграфах статті 61(3), статтях 63(4), 64(4) та 67(5a), другому параграфі статті 68, четвертому параграфі статті 101, п’ятому підпараграфі статті 122(2), першому підпараграфі статті 125(8), статті 125(9), статті 127(7) та (8) і статті 144(6), може бути відкликане в будь-який час Європейським Парламентом або Радою. Рішення про відкликання припиняє делеговані повноваження, вказані у такому рішенні. Воно набуває чинності на наступний день після публікації рішення в Офіційному віснику Європейського Союзу або в пізнішу дату, вказану в самому рішенні. Воно не впливає на дійсність будь-яких делегованих актів, які вже набули чинності.
3a. Перед ухваленням делегованого акту Комісія проводить консультації з експертами, призначеними кожною державою-членом, відповідно до принципів, що встановлені в Міжінституційній угоді від 13 квітня 2016 року про краще законотворення.
4. Відразу після ухвалення делегованого акту, Комісія повідомляє про це одночасно Європейський Парламент і Раду.
5. Делегований акт, ухвалений відповідно до статті 5(3), другого параграфа статті 12, четвертого підпараграфа статті 22(7), статті 37(13), третього підпараграфа статті 38(4), статей 39a(7), 40(4) та 41(3), другого підпараграфа статті 42(1), статті 42(6), другого, третього, четвертого та сьомого підпараграфів статті 61(3), статей 63(4), 64(4) та 67(5a), другого параграфа статті 68, четвертого параграфа статті 101, п’ятого підпараграфа статті 122(2), першого підпараграфа статті 125(8), статті 125(9), статті 127(7) та (8) і статті 144(6), набуває чинності, тільки якщо Європейський Парламент або Рада не висловила заперечень протягом двох місяців після нотифікації такого акту Європейському Парламенту і Раді або якщо до завершення цього строку Європейський Парламент і Рада поінформували Комісію про те, що вони не матимуть заперечень. Такий період подовжують на два місяці з ініціативи Європейського Парламенту або Ради.