Відповідальність держав-членів
1. Держави-члени забезпечують створення систем управління та контролю для операційних програм відповідно до статей 72, 73 та 74.
2. Держави-члени запобігають порушенням, виявляють і виправляють їх, а також стягують суми, які було неналежно сплачено, разом з будь- яким відсотком на прострочені платежі. Вони повинні повідомити Комісію про порушення, сума яких перевищує 10000 євро у внеску з будь-якого з фондів або EMFF, і повинні продовжувати повідомляти її про суттєвий прогрес у пов’язаному адміністративному та судовому провадженні.
Держави-члени не повинні повідомляти Комісію про порушення в зв’язку з:
(a) випадками, коли порушення складається виключно з неможливості виконати, в цілому чи частково, операцію, що включена до операційної програми, яку спільно фінансують, внаслідок банкрутства бенефіціара;
(b) випадками, які довів до відома органу управління чи органу із засвідчення бенефіціар добровільно та до виявлення порушення будь- яким з органів, до чи після сплати публічного внеску;
(c) випадками, які виявив і виправив орган управління або орган із засвідчення до включення відповідних видатків до заявки на виплату, поданої до Комісії.
В усіх інших випадках, зокрема у випадках, що передують банкрутству, чи у випадках можливого шахрайства, про виявлені порушення та пов’язані запобіжні та виправні заходи необхідно звітувати Комісії.
Коли суми, безпідставно сплачені бенефіціару за операцію, не можуть бути повернені і це зумовлено виною або недбалістю держави-члена, така держава-член несе відповідальність за відшкодування відповідних сум до бюджету Союзу. Держави-члени можуть вирішити не стягувати безпідставно сплачену суму, якщо сума, що підлягає стягненню з бенефіціара, не враховуючи відсотків, у звітному році не перевищує 250 євро, що сплачені як внесок із фондів на операцію.
Комісію необхідно наділити повноваженням ухвалювати делеговані акти відповідно до статті 149, що встановлюють додаткові детальні правила щодо критеріїв для визначення випадків порушення, про які необхідно звітувати, даних, які необхідно надавати, та щодо умов і процедур, які необхідно застосовувати для визначення того, чи суми, які неможливо стягнути, підлягають відшкодуванню державами-членами.
Комісія ухвалює імплементаційні акти, що викладають частоту звітування про порушення та формат звітування, який потрібно використовувати. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до дорадчої процедури, викладеної в статті 150(2).
3. Держави-члени забезпечують, щоб не пізніше 31 грудня 2015 року всі обміни інформацією між бенефіціарами та органом управління, органом із засвідчення, органом аудиту і проміжними органами було виконано за допомогою електронних систем обміну даними.
Системи, зазначені в першому підпараграфі, сприяють взаємодії національних рамок і рамок Союзу та дозволяють бенефіціарам подавати всю інформацію, зазначену в першому підпараграфі, лише один раз.
Комісія ухвалює імплементаційні акти, що встановлюють детальні правила стосовно обміну інформацією згідно з цим параграфом. Імплементаційні акти необхідно ухвалювати відповідно до експертної процедури, викладеної в статті 150(3).
4. Параграф 3 не застосовують до EMFF.