ДОДАТОК I
СПІЛЬНІ СТРАТЕГІЧНІ РАМКИ
1. ВСТУП
Для того, щоб заохочувати гармонійний, збалансований і сталий розвиток Союзу та максимально збільшувати внесок ЄСІ фондів до стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також до місій окремих ЄСІ фондів, у тому числі економічного, соціального та територіального згуртування, необхідно забезпечити, щоб зобов’язання в галузі політики, набуті в контексті стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання спиралися на інвестування через ЄСІ фонди та інші інструменти Союзу. Таким чином, спільні стратегічні рамки повинні, відповідно до статті 10 та згідно з пріоритетами та цілями, встановленими в регламентах щодо окремих фондів, передбачати стратегічні керівні принципи для досягнення інтегрованого підходу до процесу розвитку з використанням ЄСІ фондів, узгоджених з іншими інструментами та політикою Союзу, відповідно до цілей політики та загальних цілей стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання та, у відповідних випадках, флагманських ініціатив, враховуючи при цьому ключові територіальні виклики та конкретний національний, регіональний і місцевий контекст.
2. ВНЕСОК ЄСІ ФОНДІВ ДО СТРАТЕГІЇ СОЮЗУ ДЛЯ РОЗУМНОГО, СТАЛОГО ТА ІНКЛЮЗИВНОГО ЗРОСТАННЯ ТА УЗГОДЖЕННЯ З ЕКОНОМІЧНИМ ВРЯДУВАННЯМ СОЮЗУ
1. Для підтримки дієвого врахування розумного, сталого та інклюзивного зростання в Угоді про партнерство та програмах, цей Регламент встановлює одинадцять тематичних цілей, викладених у першому параграфі статті 9, що відповідають пріоритетам стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, що отримує підтримку з ЄСІ фондів.
2. Відповідно до тематичних цілей, викладених у першому параграфі статті 9, для того, щоб забезпечити наявність критичної маси, необхідної для реалізації зростання та зайнятості, держави-члени повинні зосереджувати підтримку відповідно до статті 18 цього Регламенту та правил окремого фонду на тематичній концентрації, а також забезпечувати дієвість витрат. Держави-члени повинні звертати особливу увагу на надання пріоритетності видаткам, сприятливим для зростання, в тому числі здійснення витрат на освіту, дослідження, інновації та енергоефективність, а також видаткам для полегшення доступу МСП до фінансування, а також забезпечувати екологічну сталість, управління природними ресурсами, вжиття заходів щодо збереження клімату та модернізацію публічної адміністрації. Вони повинні також враховувати підтримання чи підсилення сфери застосування та дієвості служб зайнятості та активної політики на ринку праці з метою боротьби з безробіттям і зосередження уваги на молоді, а також вирішення соціальних наслідків кризи та заохочення соціальної інклюзії.
3. Щоб забезпечити узгодженість з пріоритетами, встановленими в контексті Європейського семестру, під час підготовки Угод про партнерство, держави-члени повинні планувати використання ЄСІ фондів, враховуючи Національні програми реформ, у відповідних випадках, і останні відповідні рекомендації для конкретної країни, що ухвалено відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та відповідні рекомендації Ради, що ухвалено відповідно до статті 148(4) ДФЄС, згідно з їхніми відповідними ролями та обов’язками. За необхідності, держави-члени повинні також враховувати відповідні рекомендації Ради, що ґрунтуються на Пакті про стабільність та зростання, а також програми економічної адаптації.
4. Для того, щоб визначити спосіб, у який ЄСІ фонди можуть найдієвіше сприяти стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також враховувати цілі Договору, в тому числі щодо економічного, соціального та територіального згуртування, держави-члени відбирають тематичні цілі для запланованого використання ЄСІ фондів у відповідному національному, регіональному та місцевому контекстах.
3. ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД ДО ВИКОРИСТАННЯ ЄСІ ФОНДІВ І МЕХАНІЗМИ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
3.1. Вступ
1. Відповідно до пункту (a) статті 15(2), Угода про партнерство повинна зазначати інтегрований підхід до територіального розвитку. Держави-члени забезпечують, щоб відбір тематичних цілей, інвестиційних пріоритетів і пріоритетів Союзу стосувався потреб розвитку та територіальних викликів у комплексний спосіб відповідно до аналізу, викладеного в секції 6.4. Держави-члени прагнуть максимально використати можливості для забезпечення узгодженої та комплексної реалізації ЄСІ фондів.
2. Держави-члени та, у відповідних випадках згідно зі статтею 4(4), регіони забезпечують, щоб інтервенції, які отримують підтримку з ЄСІ фондів, були допоміжними та щоб їх впроваджували в узгоджений спосіб з метою створення синергії, для того, щоб зменшити адміністративні витрати та тягар для органів управління і бенефіціарів відповідно до статей 4, 15 і 27.
3.2. Координація та взаємодоповнення
1. Держави-члени та органи управління, що несуть відповідальність за впровадження ЄСІ фондів, тісно співпрацюють у підготовці, імплементації, моніторингу та оцінюванні Угоди про партнерство та програм. Зокрема, вони забезпечують вжиття таких заходів:
(a) визначають сфери інтервенції, де можна поєднувати ЄСІ фонди на основі взаємодоповнення для досягнення тематичних цілей, викладених у цьому Регламенті;
(b) відповідно до статті 4(6), забезпечують наявність механізмів для дієвої координації ЄСІ фондів для підвищення впливу та дієвості фондів, у тому числі, у відповідних випадках, через використання програм, призначених для багатьох фондів;
(c) заохочують участь органів управління, що несуть відповідальність за інші ЄСІ фонди, та відповідних міністерств у розробці схем надання підтримки для забезпечення координації та синергії, а також уникнення дублювань;
(d) створюють, у відповідних випадках, спільні комітети з моніторингу програм, що впроваджують ЄСІ фонди, та розробки інших спільних механізмів управління та контролю для полегшення координації між органами, що несуть відповідальність за впровадження ЄСІ фондів;
(e) користуються наявними спільними рішеннями в галузі електронного врядування, що можуть допомогти заявникам і бенефіціарам, а також максимально використовують «системи єдиного вікна», в тому числі для отримання рекомендацій щодо можливостей отримання доступної підтримки за допомогою кожного з ЄСІ фондів;
(f) встановлюють механізми для координації видів діяльності зі співпраці, що отримують фінансування з ERDF і ESF, з інвестиціями, які отримують підтримку з програм у рамках мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць»;
(g) заохочують ухвалення спільних підходів між ЄСІ фондами в зв’язку з настановами щодо розробки операцій, запитів щодо внесення пропозицій і процесів відбору чи інших механізмів для полегшення доступу інтегрованих проектів до фондів;
(h) заохочують співпрацю між органами управління різних ЄСІ фондів у питаннях моніторингу, оцінювання, управління та контролю, а також аудиту.
3.3. Заохочення до ухвалення інтегрованих підходів
1. Держави-члени повинні, у відповідних випадках, поєднувати ЄСІ фонди в комплексні пакети на місцевому, регіональному чи національному рівнях, спеціально розроблені для вирішення конкретних територіальних викликів для надання підтримки досягненню цілей, викладених в Угоді про партнерство та програмах. Це можна здійснити шляхом використання ІТІ, комплексних операцій, спільних планів дій і місцевого розвитку під керівництвом громади.
2. Відповідно до статті 36, для забезпечення інтегрованого використання тематичних цілей, можна поєднувати в рамках ІТІ фінансування з різних пріоритетних осей чи операційних програм, що отримують підтримку з ESF, ERDF і Фонду гуртування. Заходи, яких вживають в рамках ІТІ, можуть бути доповнені фінансовою підтримкою з програм у рамках EAFRD або EMFF, відповідно.
3. Згідно з відповідними положеннями правил окремих фондів, для того, щоб збільшити вплив і дієвість у тематично узгодженому інтегрованому підході, вісь пріоритетів може стосуватися понад однієї категорії регіону, поєднувати один або більше допоміжних інвестиційних пріоритетів з ERDF, Фонду гуртування та ESF в одну тематичну ціль та в належним чином обґрунтованих випадках поєднувати один або більше допоміжних інвестиційних пріоритетів з різних тематичних цілей з метою надання максимального внеску до такої осі пріоритетів.
4. Держави-члени заохочують, відповідно до своїх інституційних і правових рамок і згідно зі статтею 32, розробку місцевих і субрегіональних підходів. Місцевий розвиток під керівництвом громади впроваджують у контексті стратегічного підходу з метою забезпечення врахування в «висхідному» визначенні місцевих потреб пріоритетів, встановлених на вищому рівні. Таким чином, держави-члени повинні визначити підхід до місцевого розвитку під керівництвом громади в EAFRD і, у відповідних випадках, у ERDF, ESF або EMFF відповідно до статті 15(2), та повинні вказати в Угоді про партнерство основні виклики, які потрібно вирішити в такий спосіб, основні цілі та пріоритети для місцевого розвитку під керівництвом громади, типи територій, які підпадають під його дію, конкретну роль, яку потрібну виділити для місцевих груп дій у реалізації стратегій, а також роль, передбачену для EAFRD і, у відповідних випадках, ERDF, ESF або EMFF у впровадженні стратегій місцевого розвитку під керівництвом громади на різних типах територій, таких як сільські та міські території, прибережні території, а також відповідних координаційних механізмів.
4. КООРДИНАЦІЯ ТА СИНЕРГІЯ МІЖ ЄСІ ФОНДАМИ ТА ІНШИМИ ПОЛІТИКАМИ ТА ІНСТРУМЕНТАМИ СОЮЗУ
Координацію, яку здійснюють держави-члени, як передбачено в цій секції, застосовують, доки держава-член висловлює намір користуватися підтримкою з ЄСІ фондів і інших інструментів Союзу у відповідній сфері політики. Програми Союзу, викладені в цій секції, не становлять вичерпний список.
4.1 Вступ
1. Держави-члени та Комісія повинні, згідно зі своїми відповідними обов’язками, враховувати вплив політики Союзу на національному та регіональному рівнях, на соціальне, економічне та територіальне згуртування з метою сприяння синергії та дієвій координації, атакож встановленню та заохоченню найприйнятніших способів використання фондів Союзу для підтримки місцевого, регіонального та національного інвестування. Держави-члени також забезпечують взаємодоповнення між політиками та інструментами Союзу і національними, регіональними та місцевими інтервенціями.
2. Держави-члени та Комісія, відповідно до статті 4(6) та згідно з їхніми відповідними обов’язками, забезпечують координацію між ЄСІ фондами та іншими відповідними інструментами Союзу на рівні Союзу та держав-членів. Вони повинні вживати необхідних заходів для забезпечення узгодженості, на стадіях планування програм і впровадження, між інтервенціями, що отримують підтримку з ЄСІ фондів, і цілями інших політик Союзу. З цією метою, вони повинні прагнути враховувати такі аспекти:
(a) вдосконалення взаємодоповнення та синергії між різними інструментами Союзу на рівні Союзу, національному та регіональному рівнях, як на стадії планування, так і під час впровадження;
(b) оптимізацію наявних структур і, за необхідності, створення нових структур, що полегшують стратегічне визначення пріоритетів для різних інструментів і структур для координації на рівні Союзу та національному рівні, що уникає дублювання зусиль і визначає території, де необхідна додаткова фінансова підтримка;
(c) використання потенціалу для поєднання підтримки з різних інструментів з підтримкою окремих операцій, а також тісну співпрацю з суб’єктами, що несуть відповідальність за впровадження на рівні Союзу та на національному рівні з метою надання узгоджених і раціональних можливостей для фінансування для бенефіціарів.
4.2 Координація зі Спільною аграрною політикою та Спільною політикою щодо рибальства
1. EAFRD є невід'ємною частиною Спільної аграрної політики та доповнює заходи в рамках Європейського сільськогосподарського гарантійного фонду, що надають пряму підтримку фермерам і ринковим заходам. Таким чином, держави-члени повинні спільно керувати такими інтервенції для того, щоб максимально збільшити синергію та додану вартість підтримки Союзу.
2. EMFF спрямований на досягнення цілей реформованої Спільної політики щодо рибальства та Комплексної політики в галузі мореплавства. Таким чином, держави-члени повинні користуватися перевагами EMFF для підтримки зусиль на покращення збирання даних і зміцнення контролю, а також забезпечувати синергію на підтримку пріоритетів Інтегрованої морської політики, таких як морські знання, морське територіальне планування, інтегроване управління прибережною зоною, інтегрований нагляд за морським простором, захист морського середовища та біорізноманіття, а також пристосування до негативних наслідків зміни клімату для прибережних територій.
4.3 «Горизонт 2020» та інші програми Союзу в галузях досліджень та інновацій з централізованим управлінням
1. Держави-члени та Комісія повинні звертати належну увагу на посилення координації, синергії та взаємодоповнення між ЄСІ фондами та «Горизонтом 2020», Програмою щодо конкурентоспроможності підприємств малого та середнього бізнесу (COSME) відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1287/2013 ( - 30), та іншими відповідними централізовано керованими програми Союзу в галузі фінансування, водночас встановлюючи чіткий розподіл сфер інтревенції між ними.
2. Держави-члени розробляють національні та/чи регіональні стратегії «розумної спеціалізації» відповідно до національної програми реформування, у відповідних випадках. Такі стратегії можуть мати форму національних або регіональних рамок стратегічної політики в галузі досліджень та інновацій для «розумної спеціалізації», або можуть становити частину таких рамок. Стратегії «розумної спеціалізації» розробляють шляхом залучення національних або регіональних органів управління і стейкхолдерів, таких як університети та інші вищі освітні установи, промислові та соціальні партнери, до процесу підприємницьких відкриттів. Органи, яких прямо стосується «Горизонт 2020», беруть безпосередню участь у такому процесі. Стратегії «розумної спеціалізації» повинні включати:
(a) «Заходи на рівні розробки політики» для підготовки регіональних гравців у галузі досліджень та інновацій до участі в «Горизонті 2020», які потрібно розробити, за необхідності, шляхом нарощення спроможності. Необхідно посилити комунікацію та співпрацю між національними координаційними пунктами «Горизонту 2020» та органами управління ЄСІ фондів.
(b) «Заходи на нижніх рівнях» для надання засобів для використання та поширення результатів у галузі досліджень та інновацій, обумовлених «Горизонтом 2020» та попередніми програмами, на ринку з особливою увагою на створення середовища, сприятливого для інновацій, для бізнесу та промисловості, в тому числі МСП і відповідно до пріоритетів, встановлених для територій у відповідній стратегії «розумної спеціалізації».
3. Держави-члени заохочують використання положень цього Регламенту, що дозволяють поєднання ЄСІ фондів з ресурсами в рамках «Горизонту 2020» у відповідних програмах, які використовують для впровадження частин стратегій, зазначених у пункті 2. Національні та регіональні органи отримують спільну підтримку для розробки та впровадження таких стратегій, встановлення можливостей для спільного фінансування інфраструктур у галузі досліджень та інновацій, що мають європейське значення, заохочення міжнародної співпраці, методологічної підтримки за допомогою партнерських перевірок, обміну належною практикою, та навчання в регіонах.
4. Держави-члени та, де доцільно згідно зі статтею 4(4), регіони, розглядають можливість вжиття додаткових заходів, спрямованих на розкриття їхньої спроможності до досягнення вищого рівня в галузі досліджень та інновацій, у спосіб, що доповнює та створює синергію з «Горизонтом 2020», зокрема через спільне фінансування. Такі заходи складаються з:
(a) об’єднання провідних науково-дослідних установ і менш розвинутих регіонів, а також держав-членів і регіонів з низькими показниками в галузі досліджень, розвитку та інновацій для створення нових або оновлення діючих провідних центрів у менш розвинутих регіонах, а також у державах-членах і регіонах з низькими показниками в галузі досліджень, розвитку та інновацій;
(b) встановлення зв’язків у менш розвинутих регіонах, а також у державах-членах і регіонах з низькими показниками в галузі досліджень, розвитку та інновацій між інноваційними кластерами, які визнано провідними;
(c) створення «Керівників Європейського науково-дослідного простору» для залучення видатних вчених, зокрема до менш розвинутихрегіонів, а також держав-членів і регіонів з низькими показниками в галузі досліджень, розвитку та інновацій;
(d) підтримка доступу до міжнародних мереж для дослідників і новаторів, які не беруть достатньої участі в Європейському науково- дослідному просторі (ERA) або походять з менш розвинутих регіонів або держав-членів і регіонів з низькими показниками в галузі досліджень, розвитку та інновацій;
(e) вклад, у відповідних випадках, до Європейських інноваційних партнерств;
(f) підготовка національних установ та/або провідних кластерів передового досвіду до участі в Розумних і інноваційних громадах (РІС) Європейського інституту інновацій і технологій (ЄІТ); і
(g) проведення високоякісних міжнародних програм мобільності дослідників за спільного фінансування з програми «Дії Марії Склодовської-Кюрі».
Держави-члени намагатимуться вдаватися, за необхідності та відповідно до статті 70, до гнучкості для підтримки операцій, що виходять за межі території програми, підтримуючи рівень інвестицій, що є достатнім для досягнення критичної маси, для того, щоб впровадити заходи, зазначені в першому підпараграфі, якомога дієвіше.
4.4 Резерв для нових учасників (NER) 300 фінансування демонстраційних проектів ( - 31)
Держави-члени забезпечують узгодження фінансування з ЄСІ фондів з підтримкою з Програми NER 300, що використовує доходи з продажу з аукціону 300 мільйонів квот, зарезервованих згідно з Резервом для нових учасників Схеми торгівлі викидами Європейського Союзу.
4.5 Програма з охорони довкілля та вжиття заходів щодо збереження клімату (LIFE) ( - 32) , а також екологічного законодавства ЄС
1. Держави-члени та Комісія повинні, виявляючи істотнішу тематичну спрямованість у програмах і застосуванні принципу сталого розвитку відповідно до статті 8, прагнути до використання синергії з інструментами політик Союзу (фінансові та нефінансові інструменти) для цілей пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них, захисту довкілля та забезпечення ресурсоефективності.
2. Держави-члени заохочують і, у відповідних випадках та згідно зі статтею 4, забезпечують взаємодоповнення та координацію з Програмою LIFE, зокрема з комплексними проектами в галузях охорони природи, біорізноманіття, водних ресурсів, відходів, повітря, пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них. Такої координації досягають шляхом вжиття таких заходів, як заохочення фінансування видів діяльності через ЄСІ фонди, що доповнюють інтегровані проекти в рамках Програми LIFE, а також шляхом заохочення використання рішень, методів і підходів, затверджених згідно з Програмою LIFE, між іншим, включаючи інвестування у зелену інфраструктуру, енергоефективність, екологічні інновації, рішення на основі екосистеми, а також впровадження пов’язаних інноваційних технологій.
3. Релевантні галузеві плани, програми чи стратегії (в тому числі Рамки пріоритетних заходів, План управління басейном ріки, План управління відходами, план пом’якшення чи план адаптації) можуть слугувати координаційними рамками, де передбачено надання підтримки відповідним галузям.
4.6 Програма «ЕРАЗМУС +» ( - 33)
1. Держави-члени прагнуть використовувати ЄСІ фонди для масового впровадження інструментів і методів, розроблених і успішно випробуваних у рамках Програми «Еразмус +» для того, щоб максимально збільшити соціально-економічний вплив інвестування в людські ресурси та, між іншим, надати поштовх молодіжним ініціативам і громадянським заходам.
2. Держави-члени заохочують і забезпечують відповідно до статті 4 дієву координацію між ЄСІ фондами та Програмою «Еразмус +» на національному рівні за допомогою чіткого розмежування типів інвестування та цільових груп, яким надають підтримку. Держави-члени прагнуть взаємодоповнення в зв’язку з фінансуванням заходів із забезпечення мобільності.
3. Координації досягають шляхом впровадження відповідних механізмів співпраці між органами управління та національними агентствами в рамках Програми «Еразмус +», що може сприяти прозорій і доступній комунікації з громадянами на рівні Союзу, національному та регіональному рівнях.
4.7 Програма Європейського Союзу щодо зайнятості та соціальних інновацій (EaSI) ( - 34)
1. Держави-члени заохочують і забезпечують відповідно до статті 4(6) дієву координацію між Програмою Європейського Союзу щодо зайнятості та соціальних інновацій (EaSI) та підтримкою, яку надають ЄСІ фонди згідно з тематичними цілями забезпечення зайнятості та соціальної інклюзії. Така дієва координація передбачає координацію підтримки, яка надається за віссю EURES програми EaSI, із заходами щодо вдосконалення транснаціональної трудової мобільності, що отримує підтримку з ESF, з метою заохочення географічної мобільності працівників і підвищення можливостей у галузі зайнятості, а також координацію між підтримкою з ЄСІ фондів на самозайнятість, підприємництво, створення підприємств і соціальні підприємства та підтримкою з Програми EaSI за віссю мікрофінансування та соціального підприємництва.
2. Держави-члени намагатимуться масштабувати найуспішніші заходи, розроблені за віссю «Прогрес» програми EaSI, зокрема щодо соціальних інновацій і експериментів у соціальній політиці за підтримки ESF.
4.8 Механізм «Connecting Europe» (CEF) ( - 35)
1. Щоб максимально збільшити додану вартість у галузях транспорту, телекомунікацій і енергетики, держави-члени та Комісія забезпечують, щоб інтервенції ERDF і Фонду гуртування планували в тісній співпраці з підтримкою, яку надають з Фонду CEF, для того, щоб забезпечити взаємодоповнення, уникнути дублювання зусиль і забезпечити оптимальне поєднання різних типів інфраструктури на місцевому, регіональному та національному рівнях, а також всередині Союзу. Максимальний леверидж різних інструментів фінансування забезпечують для проектів у масштабах Союзу та внутрішнього ринку, що приносять найвищу європейську додану вартість та заохочують соціальну, економічну та територіальну згуртованість, зокрема тих проектів, що впроваджують пріоритетні мережі транспортної, енергетичної та цифрової інфраструктури, як встановлено у відповідних транс’європейських рамках мережевої політики, для того, щоб побудувати нову інфраструктуру та суттєво оновити діючу інфраструктуру.
2. У галузі транспорту інвестиційне планування ґрунтується на фактичному та прогнозованому попиті на транспорт і встановлює відсутні ланки та стримуючі фактори, з урахуванням, в рамках узгодженого підходу, розвитку транскордонних зв’язків Союзу та зв’язків, що перебувають у процесі встановлення в регіонах держави-члена. Інвестиції в регіональну під’єднуваність до комплексної транс'європейської транспортної мережі (TEN-T) та базовою мережеі TEN-T забезпечують, щоб міські та сільські території користувалися можливостями, які створили основні мережі.
3. Визначення пріоритетності інвестицій, що мають вплив за межами певної держави-члена, зокрема тих, що є частиною базових мережевих коридорів TEN-T, узгоджують з плануванням TEN-T та планами впровадження базових мережевих коридорів, таким чином, щоб інвестування з ERDF і Фонду гуртування в транспортну інфраструктуру повністю відповідали Настановам щодо TEN-T.
4. Держави-члени зосереджуються на сталих формах транспорту та сталій міській мобільності, а також на інвестуванні в галузі, що мають найвищу європейську додану вартість, з урахуванням потреби у вдосконаленні якості, доступності та надійності транспортних послуг для заохочення використання громадського транспорту. Після встановлення інвестицій, визначають їх пріоритетність відповідно до їхнього внеску до забезпечення мобільності, сталості, до скорочення викидів парникових газів, та до Єдиного європейського транспортного простору, відповідно до бачення, викладеного в Білій книзі під назвою «План розвитку єдиного європейського транспортного простору - на шляху до конкурентоспроможної та ресурсоефективної транспортної системи», що підкреслює необхідність істотного скорочення викидів парниковій газів у транспортному секторі. Внесок проектів до сталих європейських мереж вантажного транспорту шляхом розвитку внутрішніх водних шляхів заохочують на підставі попереднього оцінювання їхнього впливу на довкілля.
5. ЄСІ фонди забезпечують місцеву та регіональну інфраструктуру, а також їхні прив’язки до пріоритетних мереж Союзу в галузі енергетики та телекомунікаційних послуг.
6. Держави-члени та Комісія впроваджують належні заходи координаційно-технічної підтримки для забезпечення взаємодоповнення та дієвого планування заходів ІКТ для використання в повному об’ємі різними інструментами Союзу (ЄСІ фонди, Фонд CEF, транс’європейські мережі, «Горизонт 2020») для фінансування мереж широкосмугового зв’язку та інфраструктур цифрових послуг. Під час відбору найбільш належного інструменту фінансування потрібно враховувати потенціал операції щодо генерування доходу та її ступінь ризику з метою максимально ефективного використання публічних коштів. У контексті їхнього оцінювання заявок на отримання підтримки з ЄСІ фондів, держави-члени повинні враховувати оцінювання операцій, що відносяться до операцій, які було подано до Фонду CEF, але не відібрано, без обмеження рішення органу управління щодо фінального відбору.
4.9 Інструмент допомоги на етапі до приєднання, Європейський інструмент сусідства та Європейський фонд розвитку
1. Держави-члени та Комісія, згідно з їхніми відповідними обов’язками, прагнуть підвищувати координацію між зовнішніми інструментами та ЄСІ фондами для посилення дієвості в досягненні численних цілей політики Союзу. Особливо важливими є координація та взаємодоповнення з Європейським фондом розвитку, Інструментом надання допомоги на етапі до приєднання та Європейським інструментом сусідства.
2. Для підтримки глибшої територіальної інтеграції, держави-члени прагнуть скористатися перевагами синергії між видами діяльності з територіальної співпраці в рамках політики гуртування та Європейськими інструментами сусідства, зокрема відносно видів діяльності з транскордонної співпраці, з урахуванням спроможності, яку надають європейські групування територіальної співпраці.
5. ГОРИЗОНТАЛЬНІ ПРИНЦИПИ, ЗАЗНАЧЕНІ В СТАТТЯХ 5 , 7 і 8 , І ЦІЛІ МІЖСЕКТОРАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
5.1 Партнерство та багаторівневе врядування
1. Відповідно до статті 5, держави-члени повинні дотримуватися принципу партнерства та багаторівневого врядування з метою полегшення досягнення соціального, економічного та територіального гуртування, а також реалізації пріоритетів Союзу щодо розумного, сталого та інклюзивного зростання. Для того, щоб дотримуватися таких принципів, необхідними є узгоджені заходи, зокрема між різними рівнями врядування, що здійснюють відповідно до принципів субсидіарності та пропорційності, в тому числі шляхом операційної та інституційної співпраці, відносно підготовки та імплементації Угоди про партнерство та програм.
2. Держави-члени розглядають потребу в зміцненні інституційної спроможності партнерів з метою розвитку їхнього потенціалу в сприянні дієвості партнерства.
5.2 Сталий розвиток
1. Держави-члени та органи управління, на всіх етапах імплементації, забезпечують повне врахування сталого розвитку до ЄСІ фондів, з дотриманням принципу сталого розвитку, як встановлено в статті 3(3) Договору про функціонування ЄС, а також з дотриманням зобов’язання включити вимоги щодо захисту довкілля відповідно до статті 11 ДФЄС та принцип «забруднювач платить», як викладено в статті 191(2) ДФЄС.
Органи управління вживають заходів протягом всього життєвого циклу програми з метою уникнення чи зменшення екологічно шкідливих наслідків інтервенцій і забезпечення сприятливих загальних соціальних, екологічних і кліматичних наслідків. Заходи, яких необхідно вжити, можуть передбачати таке:
(a) спрямування інвестицій у напрямку найбільш ресурсоефективних і сталих альтернатив;
(b) уникнення інвестицій, що можуть мати серйозний негативний екологічний або кліматичний вплив, а також підтримку заходів, спрямованих на пом’якшення будь-яких наслідків, що збереглися;
(c) звернення до довгострокової перспективи в разі співставлення витрат протягом життєвого циклу альтернатив для інвестицій;
(d) розширення використання «зелених» публічних закупівель.
2. Держави-члени повинні враховувати потенціал щодо пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них від інвестицій, здійснених за підтримки ЄСІ фондів, відповідно до статті 8, і забезпечувати їхню стійкість до впливу наслідків зміни клімату та стихійних лих, таких як зростання ризику повені, посухи, спеки, лісових пожеж і екстремальних метеорологічних явищ.
3. Необхідно узгоджувати інвестиції з ієрархією управління водними ресурсами відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС ( - 36), з особливою увагою на варіанти регулювання попиту. Альтернативні варіанти постачання розглядають виключно в разі вичерпання потенціалу заощадження води та ефективності. Публічні інтервенції в сектор управління відходами доповнюють зусилля приватного сектору, зокрема в зв’язку з відповідальністю виробника. Інвестиції заохочують інноваційні підходи, що сприяють високим показникам переробки. Необхідно узгоджувати інвестиції з ієрархією відходів відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС ( - 37). Необхідно узгоджувати видатки, пов’язані з біорізноманіттям і захистом природних ресурсів, з положеннями Директиви Ради 92/43/ЄЕС ( - 38).
5.3 Заохочення рівності чоловіків та жінок і недискримінація
1. Відповідно до статті 7, держави-члени та Комісія повинні прагнути досягнути цілі забезпечення рівності між чоловіками та жінками і повинні вживати необхідних заходів для запобігання будь-якій дискримінації під час підготовки, реалізації, моніторингу та оцінювання операцій у програмах, що отримують спільне фінансування з ЄСІ фондів. Переслідуючи цілі статті 7, держави-члени повинні описувати заходи, яких необхідно вжити, зокрема відносно відбору операцій, викладення цілей інтервенцій та заходів з моніторингу та звітування. Держави-члени також проводять гендерний аналіз, у разі необхідності. Зокрема конкретні цільові заходи повинні отримувати підтримку в рамках ESF.
2. Держави-члени забезпечують, відповідно до статей 5 і 7, участь відповідних органів, що несуть відповідальність за заохочення гендерної рівності та недискримінації в партнерстві, та забезпечують наявність належних структур відповідно до національної практики для надання рекомендацій щодо гендерної рівності, недискримінації та доступності з метою надання необхідних експертних знань у підготовці, моніторингу та оцінюванні ЄСІ фондів.
3. Органи управління проводять оцінювання чи самооцінювання, в координації з комітетами з моніторингу, з особливою увагою до застосування принципу гендерної пріоритезації.
4. Держави-члени вирішують, у належний спосіб, потреби вразливих груп з метою надання їм можливостей для кращої інтеграції до ринку праці, та, таким чином, полегшення їхньої повноцінної участі в суспільстві.
5.4 Доступність
1. Держави-члени та Комісія, відповідно до статті 7, вживають відповідних кроків для запобігання будь-якої дискримінації на підставі інвалідності. Органи управління забезпечують шляхом вжиття заходів протягом всього життєвого циклу програми, щоб всі продукти, товари, послуги та інфраструктура, що є відкритими чи наданими громадськості, а також що отримують спільне фінансування з ЄСІ фондів, були доступними для всіх громадян, у тому числі осіб з інвалідністю відповідно до застосовного права, таким чином сприяючи безперешкодному середовищу для осіб з інвалідністю та людей похилого віку. Зокрема, необхідно забезпечувати доступність до фізичного середовища, транспорту, ІКТ з метою заохочення інклюзії вразливих груп, у тому числі осіб з інвалідністю. Заходи, яких необхідно вжити, можуть передбачати прямі інвестиції в напрямку досягнення доступності до будівель, що вже існують, і послуг, що вже надають.
5.5 Вирішення демографічних змін
1. Необхідно враховувати на всіх рівнях виклики, спричинені демографічними змінами, в тому числі, зокрема, виклики, пов’язані зі скороченням кількості трудового населення, збільшенням співвідношення пенсіонерів до загальної чисельності населення та депопуляцією. Держави-члени повинні користуватися перевагами ЄСІ фондів, згідно з релевантними національними чи регіональними стратегіями, якщо такі стратегії наявні, для вирішення демографічних проблем і створення зростання, пов’язаного зі старінням суспільства.
2. Держави-члени повинні використовувати ЄСІ фонди згідно з релевантними національними чи регіональними стратегіями для допомоги інклюзії всіх вікових груп, у тому числі через покращення доступу до освіти та структури соціальної підтримки, з метою розширення можливостей для зайнятості для старших людей і молоді та з особливою увагою до високого рівня безробіття серед молоді в порівнянні з середнім рівнем у Союзі. Інвестиції в інфраструктуру охорони здоров’я спрямовують на забезпечення тривалого та здорового професійного життя для всіх громадян Союзу.
3. Для того, щоб вирішити виклики в регіонах, що зазнали найбільшого впливу внаслідок демографічних змін, держави-члени повинні, зокрема, визначити заходи для:
(a) підтримки демографічного відновлення через створення кращих умов для сімей і покращення балансу між професійним і сімейним життям;
(b) підвищення рівня зайнятості, продуктивності та економічних показників через інвестування в освіту, ІКТ, дослідження та інновації;
(c) зосередження на адекватності та якості освіти, навчання та структур соціальної підтримки, а також, у відповідних випадках, на ефективності систем соціального захисту;
(d) заохочення надання ефективної за витратами охорони здоров’я та тривалого піклування, в тому числі інвестування в галузь електронного здоров’я, електронного лікування та інфраструктури.
5.6 Пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптація до них
Відповідно до статті 8, пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптація до них, а також запобігання ризикам необхідно інтегрувати до підготовки та імплементації Угод про партнерство та програм.
6. МЕХАНІЗМИ ВИРІШЕННЯ КЛЮЧОВИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ
6.1 Держави-члени повинні враховувати географічні чи демографічні фактори та вживати заходів для вирішення конкретних територіальних викликів кожного регіону з метою розкриття їхнього конкретного потенціалу розвитку, таким чином також допомагаючи в досягненні розумного, сталого та інклюзивного зростання в найефективніший спосіб.
6.2 Вибір і поєднання тематичних цілей, відбір відповідних інвестиційних пріоритетів і пріоритетів Союзу, а також набір конкретних цілей повинні відображати потреби та потенціал для розумного, сталого та інклюзивного зростання кожної держави-члена та регіону.
6.3 Відтак, під час підготовки Угод про партнерство та програм держави-члени повинні враховувати, що основні суспільні виклики, з якими стикається Союз сьогодні, - глобалізація, демографічні зміни, погіршення стану довкілля, міграція, зміна клімату, використання енергії, економічні та соціальні наслідки кризи - можуть мати різні наслідки в різних регіонах.
6.4 З урахуванням комплексного територіального підходу до вирішення територіальних викликів держави-члени забезпечують, щоб програми в рамках ЄСІ фондів відображали різноманіття європейських регіонів, з точки зору зайнятості та характеристик ринку праці, взаємозалежностей між різними секторами, тенденцій маятникової міграції, старіння населення та демографічних зрушень, культурних аспектів, елементів ландшафту та спадщини, аспектів вразливості в зв’язку зі зміною клімату та його наслідками, землекористування та обмеженості ресурсів, потенціалу більш сталого використання природних ресурсів, у тому числі відновлюваних джерел енергії, інституційних механізмів і механізмів врядування, під’єднуваності та доступності, а також зв’язків між сільськими та міськими територіями. Відтак, відповідно до пункту (а) статті 15(1), держави-члени та регіони повинні вживати таких заходів для цілей підготовки своїх Угод про партнерство та програм:
(a) Аналіз характеристик держави-члена чи регіону, потенціалу та спроможності в сфері розвитку, зокрема відносно ключових викликів, встановлених у стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, національних програмах реформ, за необхідності, відповідних рекомендаціях для конкретної країни, ухвалених відповідно до статті 121(2) ДФЄС, та у відповідних рекомендаціях Ради, ухвалених відповідно до статті 148(4) ДФЄС;
(b) Оцінювання основних викликів, які повинні вирішити регіон або держава-член, встановлення стримуючих факторів і відсутніх ланок, інноваційних прогалин, у тому числі відсутності спроможності в сфері планування та імплементації, що придушують довгостроковий потенціал для зростання та зайнятості. Це формує основу для встановлення можливих сфер і видів діяльності з визначення пріоритетів в політиці, інтервенції та концентрації;
(c) Оцінювання викликів міжгалузевої, міжюрисдикційної та транскордонної координації, зокрема в контексті макрорегіональних стратегій та стратегій басейну моря;
(d) Визначення кроків для досягнення вдосконаленої координації на різних територіальних рівнях, з урахуванням відповідних територіальних масштабів і контексту для розробки політики, а також інституційних і правових рамок держав-членів, і джерел фінансування для реалізації інтегрованого підходу, що поєднує стратегію Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростанні з регіональними та місцевими діячами.
6.5 З метою врахування цілі територіальної гуртування, держави-члени та регіони, зокрема, забезпечують, щоб загальний підхід до заохочення розумного, сталого та інклюзивного зростання на відповідних територіях:
(a) відображав роль міст, міських і сільських територій, зон рибальства і прибережних районів, а також територій, що страждають від конкретних географічних або демографічних вад;
(b) враховував конкретні виклики найвіддаленіших регіонів, найпівнічніших регіонів з дуже низькою густотою населення та островів, транскордонних або гірських регіонів;
(c) вирішував взаємопов’язані аспекти, що стосуються міських і сільських територій, з точки зору доступу до недорогої високоякісної інфраструктури та послуг, а також проблеми в регіонах з високою концентрацією соціально маргіналізованих спільнот.
7. ДІЯЛЬНІСТЬ ЗІ СПІВПРАЦІ
7.1 Координація та взаємодоповнення
1. Держави-члени повинні прагнути до взаємодоповнення між діяльністю зі співпраці та іншими заходами, що отримують підтримку з ЄСІ фондів.
2. Держави-члени забезпечують, щоб діяльність зі співпраці надавала дієвий внесок до цілей стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також щоб співпрацю організовували на підтримку ширших цілей політики. З цією метою держави-члени та Комісія, згідно зі своїми відповідними обов’язками, забезпечують взаємодоповнення та координацію з іншими програми та інструментами, що отримують фінансування Союзу.
3. Щоб зміцнити дієвість політики гуртування, держави-члени повинні прагнути до координації та взаємодоповнення між програмами в рамках мети «Європейське територіальне співробітництво» та мети «Інвестиції задля зростання та робочих місць», зокрема з метою забезпечення узгодженого планування та спрощення виконання широкомасштабного інвестування.
4. Держави-члени, за необхідності, забезпечують, щоб цілі макрорегіональних стратегій та стратегій басейну моря формували частину загального стратегічного планування, в Угодах про партнерство, відповідно до статті 15(2) цього Регламенту, та в програмах відповідних регіонів і держав-членів згідно з відповідними положеннями правил окремого фонду. Держави-члени повинні також прагнути забезпечити, щоб у разі впровадження макрорегіональної стратегії та стратегії басейну моря ЄСІ фонди надавали підтримку на їхню імплементацію відповідно до статі 15(2) цього Регламенту та відповідних положень правил окремого фонду, та згідно з потребами території програми, встановленої державами-членами. Щоб забезпечити ефективну імплементацію, необхідна також координація з іншими інструментами, що отримують фінансування Союзу, та іншими відповідними інструментами.
5. Держави-члени повинні, за необхідності, користуватися можливістю проведення міжрегіональних і транснаціональних заходів з бенефіціарами, що розташовані щонайменше в одній іншій державі-члені в рамках операційних програм згідно з метою «Інвестиції задля зростання та робочих місць», в тому числі щодо реалізації відповідних дослідницьких і інноваційних заходів, що походять з їхніх стратегій «розумної спеціалізації».
6. Держави-члени та регіони повинні забезпечити ефективне використання програм територіальної співпраці для подолання перешкод для співпраці за межами адміністративних кордонів, водночас сприяючи досягненню стратегії Союзу для розумного, сталого та інклюзивного зростання, а також зміцненню економічного, соціального та територіального гуртування. У цьому контексті необхідно надавати особливу увагу регіонам, на які поширюється дія статті 349 ДФЄС.
7.2 Транскордонна, транснаціональна та міжрегіональна співпраця в рамках ERDF
1. Держави-члени та регіони повинні прагнути отримати вигоду зі співпраці з метою досягнення критичної маси, між іншим, у сфері ІКТ, досліджень і інновацій, а також сприяння розвитку спільних підходів «розумної спеціалізації» та партнерств серед освітніх установ. Міжрегіональна співпраця, за необхідності, передбачає зміцнення співпраці між інноваційними наукомісткими кластерами та обміни між дослідницькими установами з урахуванням досвіду «Регіонів знань» і «Дослідницького потенціалу в областях конвергенції та найвіддаленіших регіонах» згідно з Сьомою Рамковою програмою з науково-дослідної діяльності.
2. Держави-члени та регіони повинні, на відповідних територіях, прагнути звертатися до транскордонної та транснаціональної співпраці з метою:
(a) забезпечення того, щоб території, що поділяють основні географічні об’єкти (острови, озера, річки, морські басейни чи гірські хребти), підтримували спільне управління та сприяння розвитку своїх природних ресурсів;
(b) використання економії на масштабах, якої можна досягнути, зокрема відносно інвестицій, пов’язаних зі спільним використанням спільних публічних послуг;
(c) сприяння узгодженому плануванню та розвитку транскордонної мережевої інфраструктури, зокрема відсутніх транскордонних зв’язків, і екологічно безпечним і функціонально сумісним видам транспорту на більших географічних територіях;
(d) досягнення критичної маси, зокрема в сфері досліджень та інновацій, а також ІКТ, освіти та відносно заходів щодо вдосконалення конкурентоспроможності МСП;
(e) зміцнення послуг на транскордонному ринку праці з метою сприяння транскордонній мобільності працівників;
(f) вдосконалення транскордонного врядування.
3. Держави-члени та регіони повинні прагнути використати міжрегіональну співпрацю з метою підвищення дієвості Політики гуртування шляхом заохочення обміну досвідом між регіонами та містами для сприяння розробці та імплементації програм згідно з метою «Інвестиції задля зростання та робочих місць» та метою «Європейське територіальне співробітництво».
7.3 Внесок основних програм до макрорегіональних стратегій та стратегій басейну моря
1. Відповідно до пункту (a)(іі) статті 15(2) цього Регламенту та релевантних положень правил окремого фонду, держави-члени повинні прагнути до забезпечення успішної мобілізації фінансування Союзу для макрорегіональних стратегій та стратегій басейну моря відповідно до потреб території програми, встановленої державами-членами. Забезпечення успішної мобілізації можна досягнути, поміж інших заходів, через надання пріоритетної уваги операціям, що походять з макрорегіональної стратегії та стратегії басейну моря шляхом організації для них конкретних запитів або надання пріоритетності таким операціям у ході процесу відбору через встановлення операцій, що можуть підпадати під спільне фінансування з різних програм.
2. Держави-члени повинні розглянути використання відповідних транснаціональних програм як рамок для підтримки ряду політик і фондів, що є необхідними для імплементації макрорегіональних стратегій та стратегій басейну моря.
3. Держави-члени повинні заохочувати, за необхідності, використання ЄСІ фондів у контексті макрорегіональних стратегій, для створення європейських транспортних коридорів, у тому числі підтримки модернізації митниць, запобігання, готовності та реагування на стихійні лиха, управління водними ресурсами на рівні басейну річки, «зеленої» інфраструктури, комплексної транскордонної та міжгалузевої морської співпраці, досліджень і інновацій, а також мереж ІКТ, управління спільними морськими ресурсами в басейні моря та захисту морського біорізноманіття.
7.4 Транснаціональна співпраця в рамках ESF
1. Держави-члени повинні прагнути до звернення до областей дії політики, встановлених у відповідних рекомендаціях Ради з метою отримання максимальної користі із взаємного навчання.
2. Держави-члени повинні, за необхідності, відбирати теми для транснаціональної діяльності та встановлювати відповідні механізми імплементації згідно зі своїми конкретними потребами.