1. Якщо на території держави-члена, в якій знаходиться працівник, не існує страхування на випадок виробничих травм або професійних захворювань, або якщо такий вид страхування існує, але немає установи, на яку покладено відповідальність за надання допомоги в натуральній формі, така допомога надається установою місця перебування або постійного проживання, на яку покладено відповідальність за надання допомоги в натуральній формі у випадку хвороби.
2. Якщо законодавство відповідної держави зумовлює повну безкоштовну допомогу в натуральній формі використанням медичної служби, організованої роботодавцем, допомога в натуральній формі, надана у випадках, зазначених у статтях 52 та 55(1), вважається такою, що надана цією медичною службою.
3. Якщо законодавство відповідної держави включає схему стосовно зобов'язань роботодавця, допомога в натуральній формі, надана у випадках, зазначених у статтях 52 та 55(1), вважається такою, що надана на вимогу компетентної установи.
4. Якщо характер схеми відповідної держави щодо компенсації у разі виробничих травм відрізняється від характеру обов'язкового страхування, надання допомоги в натуральній формі здійснюється безпосередньо роботодавцем або відповідним страхувальником.
5. Якщо у законодавстві держави-члена чітко вказується або припускається, що виробничі травми або професійні захворювання, які мали місце або були підтверджені раніше, враховуються з метою оцінки ступеня непрацездатності, компетентна установа цієї держави враховує виробничі травми або професійні захворювання, які мали місце або були підтверджені раніше за законодавством іншої держави-члена, начебто вони мали місце або були підтверджені за законодавством, яке вона застосовує.