1. Установа держави-члена, законодавство якої зумовлює набуття, збереження або відновлення права на пенсії завершенням страхового періоду, враховує необхідною мірою страхові періоди, завершені за законодавством будь-якої з держав-членів, начебто вони були завершені за законодавством, яке вона застосовує.
2. Якщо законодавство держави-члена зумовлює надання певних видів пенсії (допомоги) завершенням страхових періодів упродовж здійснення трудової діяльності, на яку поширюється спеціальна схема, чи за доцільності під час виконання специфічної роботи періоди, завершені за законодавством інших держав-членів, враховуються для надання такої допомоги, лише якщо завершені за такою схемою або, якщо ні, впродовж здійснення тієї самої трудової діяльності чи за доцільності на тій самій роботі. Якщо при врахуванні періодів, завершених таким чином, відповідна особа не задовольняє вимогам для отримання цієї пенсії (допомоги), ці періоди враховуються для надання допомоги за загальною схемою або за її відсутності за схемою, що застосовується щодо робітників фізичної праці чи службовців, залежно від обставин.
3. Якщо законодавство держави-члена, яке зумовлює надання пенсії (допомоги) поширенням на працівника її законодавства під час, коли ризикове втілення не мало вимог ані щодо тривалості періодів страхування, ані щодо отримання права або обчислення допомоги, то будь-який працівник, на якого більше не поширюється дане законодавство, для цілей цієї глави вважається таким, що досі підлягає дії цього законодавства в час ризикового втілення, якщо в той час він підлягав дії законодавства іншої держави-члена або, якщо ні, може обґрунтувати заяву на отримання допомоги за законодавством іншої держави-члена. Проте остання умова вважається задоволеною у випадку, зазначеному в статті 48(1).