1. Працівник, який послідовно або альтернативно підлягав дії законодавств двох або більше держав-членів, з яких принаймні одне не зазначено в статті 37 (1), отримує допомогу відповідно до положень глави 3, які застосовуються за аналогією, беручи до уваги положення пункту 3.
2. Однак працівник, який постраждав від непрацездатності, що супроводжувалась інвалідністю, доки підлягав дії законодавства, наведеного в Додатку III, отримує допомогу згідно із статтею 37 (1) за двох умов:
- він задовольняє умовам такого законодавства або інших такого самого виду, враховуючи за доцільності положення статті 38, але не враховуючи періоди страхування, завершені за законодавством, не зазначеним у Додатку III; а також
- він не задовольняє умовам щодо надання права на допомогу відповідно до законодавства, не зазначеного в Додатку III.
3. Рішення, прийняте установою держави-члена стосовно ступеня інвалідності заявника, є зобов'язальним для установи будь-якої іншої відповідної держави-члена за умови, що узгодженість між законодавствами цих держав щодо умов стосовно ступеня інвалідності визнано у Додатку IV.
ЧАСТИНА 3. Погіршення стану здоров'я осіб з будь-якою інвалідністю