1. Працівник, що проживає на території держави-члена, іншої, ніж відповідна держава, який задовольняє умовам законодавства відповідної держави щодо набуття права на допомогу, враховуючи за доцільності положення статті 18, одержує на території держави-члена, де проживає:
(a) допомогу в натуральній формі, що надається за рахунок компетентної установи установою за місцем його постійного проживання відповідно до положень законодавства, що застосовується останньою установою, начебто він перебував під її юрисдикцією;
(b) грошову допомогу, що сплачується компетентною установою відповідно до законодавства, що нею застосовується. Однак за угодою між компетентною установою й установою місця постійного проживання грошова допомога також може виплачуватись останньою установою від імені компетентної установи згідно із законодавством відповідної держави.
2. Положення пункту 1 (a) застосовуються за аналогією до членів сім'ї, які постійно проживають на території держави-члена, іншої, ніж відповідна держава, якщо вони не мають права на отримання такої допомоги відповідно до законодавства держави, на території якої постійно проживають.