1. Період, протягом якого можуть зберігатися дані, залежить від законів, нормативно-правових актів та процедур у державі-члені, що їх надає. Максимальні та некумулятивні періоди, розраховані з дати внесення даних у матеріал розслідування, які не можна перевищувати, є такими:
(a) дані щодо поточних матеріалів розслідування не можна зберігати довше трьох років, якщо не спостерігалася жодна операція, що порушує митне чи аграрне законодавство; дані повинні бути анонімізовані до завершення цього строку, якщо з моменту останнього спостереження минув один рік;
(b) дані щодо адміністративних чи кримінальних розслідувань, під час яких мала місце операція, що порушує митне чи аграрне законодавство, але за фактом яких не було винесене адміністративне рішення, обвинувачення або призначений штраф відповідно до кримінального законодавства чи адміністративне покарання, не можуть зберігатися довше шести років;
(c) дані щодо адміністративних розслідувань чи кримінальних розслідувань, за фактом яких не було винесене адміністративне рішення, обвинувачення або призначений штраф відповідно до кримінального законодавства чи адміністративне покарання, не можуть зберігатися довше 10 років.
2. На всіх етапах матеріалу розслідування, як вказано в параграфі 1(а), (b) та (с), як тільки особу або підприємство, до яких застосовується стаття 41b, звільняють від підозр відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур держави-члена, що надала дані, дані щодо такої особи чи підприємства негайно видаляють.
3. Комісія анонімізує дані або видаляє їх відразу після закінчення максимального строку зберігання, передбаченого у параграфі 1.