1. Доступ до даних, які містяться в CIS, надається виключно для національних органів, призначених кожною державою-членом, та підрозділів, призначених Комісією. Такими національними органами є митні органи, але вони можуть також включати інші органи, уповноважені відповідно до законів, нормативно-правових актів та процедур відповідної держави-члена здійснювати дії для того, щоб досягти мети, зазначеної в статті 23(2).
Партнер CIS, який надає дані, має право визначати, які органи з-поміж національних органів, згаданих у першому підпараграфі цього параграфа, можуть мати доступ до даних, які він включив до CIS.
2. Кожна держава-член надсилає Комісії список своїх призначених компетентних національних органів, які мають доступ до CIS, зазначаючи для кожного органу, до яких даних він може мати доступ та для яких цілей.
Комісія перевіряє з відповідними державами-членами список призначених національних органів на предмет непропорційних призначень. Після такої перевірки відповідні держави-члени підтверджують або змінюють і доповнюють список призначених національних органів. Комісія відповідно інформує інші держави-члени. Вона також інформує всі держави-члени про відповідні деталі щодо підрозділів Комісії, уповноважених мати доступ до CIS.
Список національних органів і підрозділів Комісії, призначених таким чином, Комісія публікує для інформації в Офіційному віснику Європейського Союзу, а подальші оновлення списку оприлюднюються Комісією в інтернеті.
3. Незважаючи на положення параграфів 1 та 2, Рада, діючи за пропозицією Комісії, може ухвалити рішення про надання доступу до CIS міжнародним або регіональним організаціям за умови, якщо доцільно, що у той самий час з такими організаціями складають протокол відповідно до статті 7(3) Конвенції між державами-членами Співтовариства про використання інформаційних технологій для митних цілей. При ухваленні рішення враховуються, зокрема, будь-які існуючі двосторонні домовленості або домовленості Співтовариства, а також адекватність рівня захисту даних.