Судовий нагляд
1. Процесуальні акти Європейської прокуратури, спрямовані на створення правових наслідків для третіх осіб, повинні підлягати нагляду з боку компетентних національних судів відповідно до вимог і процедур, визначених національним правом. Аналогічне правило застосовується до випадків, коли Європейська прокуратура не ухвалює процесуальних актів, спрямованих на створення правових наслідків для третіх осіб, ухвалювати які вона юридично зобов’язана відповідно до цього Регламенту.
2. Відповідно до статті 267 ДФЄС, Суд ЄС має юрисдикцію щодо ухвалення попередніх рішень стосовно:
(a) законності процесуальних актів Європейської прокуратури мірою, якою питання про законність постає перед будь-яким судом або трибуналом держави-члена безпосередньо на основі права Союзу;
(b) тлумачення законності положень права Союзу, включно з положеннями цього Регламенту;
(c) тлумачення статей 22 і 25 цього Регламенту щодо будь-якого конфлікту повноважень між Європейською прокуратурою та компетентними національними органами.
3. Як відступ від параграфа 1 цієї статті, рішення Європейської прокуратури стосовно закриття справи мірою, якою вони оскаржуються безпосередньо на основі права Союзу, підлягають перегляду Судом ЄС відповідно до четвертого параграфа статті 263 ДФЄС.
4. Відповідно до статті 268 ДФЄС, Суд ЄС має юрисдикцію щодо будь-якого спору стосовно відшкодування шкоди, завданої Європейською прокуратурою.
5. Відповідно до статті 272 ДФЄС, Суд ЄС має юрисдикцію щодо будь-якого спору стосовно арбітражних застережень, які містяться у контрактах, укладених Європейською прокуратурою.
6. Відповідно до статті 270 ДФЄС, Суд ЄС має юрисдикцію щодо будь-якого спору стосовно персоналу.
7. Суд ЄС має юрисдикцію щодо звільнення Головного прокурора ЄС або прокурорів ЄС згідно зі статтями 14(5) і 16(5) відповідно.
8. Положення цієї статті діють без обмеження судового нагляду з боку Суду ЄС відповідно до параграфа 4 статті 263 ДФЄС стосовно рішень Європейської прокуратури, які впливають на права суб’єктів даних відповідно до глави VIII, та рішень Європейської прокуратури, які не є процесуальними актами, наприклад, рішень Європейської прокуратури щодо права публічного доступу до документів, рішень про звільнення делегованих прокурорів ЄС, ухвалених відповідно до статті 17(3) цього Регламенту, або будь-яких інших адміністративних рішень.