Спрощені процедури переслідування
1. Якщо застосовне національне право передбачає спрощену процедуру переслідування, спрямовану на ухвалення остаточного рішення у справі на основі умов, погоджених із підозрюваним, провідний делегований прокурор ЄС може, відповідно до статті 10(3) та статті 35(1), запропонувати компетентній постійній палаті застосувати процедуру відповідно до умов, передбачених національним правом.
Якщо Європейська прокуратура здійснює повноваження щодо злочинів, зазначених у пунктах (a) та (b) статті 3(2) Директиви (ЄС) 2017/1371, та якщо шкода, яку завдано або ймовірно буде завдано фінансовим інтересам Союзу, не перевищує шкоди, яку було або ймовірно буде завдано іншій жертві, провідний делегований прокурор ЄС проводить консультації з національними органами прокуратури перед тим, як запропонувати застосування спрощеної процедури переслідування.
2. Постійна палата ухвалює рішення за пропозицією провідного делегованого прокурора ЄС з урахуванням таких підстав:
(a) тяжкості злочину, зокрема, з огляду на завдану шкоду;
(b) бажання підозрюваної особи відшкодувати шкоду, завдану незаконною поведінкою;
(c) застосування процедури відповідатиме загальним цілям та основним принципам Європейської прокуратури відповідно до цього Регламенту.
Колегія відповідно до статті 9(2) видає настанови про застосування цих підстав.
3. Якщо постійна палата погоджується з пропозицією, провідний делегований прокурор ЄС застосовує спрощену процедуру переслідування відповідно до умов, визначених у національному праві, та реєструє її у системі управління справами. Після завершення спрощеної процедури переслідування та після виконання умов, погоджених із підозрюваним, постійна палата надає розпорядження делегованому прокурору ЄС діяти з метою ухвалення остаточного рішення у справі.